головуючого судді: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу та постанову господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 11/60 господарського суду Кіровоградської області за заявою Прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі кредитора Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Престиж" про банкрутство відсутнього боржника, за участю представника Генеральної прокуратури України,

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2007 року за заявою прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Престиж" (далі - СВК "Престиж") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2013 року у справі № 11/60 (суддя - Коваленко Н.М.) встановлено та затверджено арбітражному керуючому Корольчук М.Ф. оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення нею повноважень ліквідатора СВК "Престиж". Звіт про витрати арбітражного керуючого Корольчук М.Ф. за період здійснення повноважень ліквідатора банкрута та звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Корольчук М.Ф. ліквідатора відсутнього боржника - СВК "Престиж" затверджено в сумі 10 964, 22 грн. В задоволенні вимоги ліквідатора, арбітражного керуючого Корольчук М.Ф. про стягнення з включених до реєстру кредиторів, пропорційно на її користь, визначену господарським судом суму за оплату послуг ліквідатора банкрута СВК "Престиж", відмовлено. В задоволенні клопотання ліквідатора, арбітражного керуючого Корольчук М.Ф. про продовження строку ліквідаційної процедури банкрута відмовлено. Припинено з 26.11.2013 року повноваження ліквідатора банкрута СВК "Престиж" арбітражного керуючого Корольчук М.Ф. Провадження у справі № 11/60 про банкрутство СВК "Престиж" припинено. Визнано закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника (банкрута), введеного ухвалою суду від 02.03.2007 року про порушення провадження у справі. Скасовано заходи щодо забезпечення вимог кредиторів в частині заборони СВК "Престиж" і всім його органам управління відчуження у будь-який спосіб належних боржнику на праві власності основних засобів (фондів); вчиняти дії щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 02.03.2007 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 11/60 (головуючий суддя - Кузнецов В.О., суддя - Павловський П.П, суддя - Науменко І.М.) апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Гайворонська ОДПІ) залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2013 року у справі № 11/60 в частині припинення провадження у справі про банкрутство СВК "Престиж" залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2013 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 11/60, Гайворонська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 11/60 частково в частині припинення провадження у справі. Прийняти нове рішення, яким поновити провадження у справі № 11/60 про банкрутство відсутнього боржника СВК "Престиж".

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство (2343-12) .

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Провадження у даній справі про банкрутство було порушено судом першої інстанції в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

При зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Так, в ч. 8 ст. 1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону оцінюються судом при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2007 року у справі № 11/60 СВК "Престиж" визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута.

Оскільки при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом така оцінка господарським судом дана не була, суд першої інстанції перевірив законність порушення провадження по даній справі при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Як встановлено судом першої інстанції, в листі № 843/10 від 19.11.2013 року Гайворонською ОДПІ підтверджено, що станом на 02.03.2007 року податкова заборгованість СВК "Престиж" складала всього 33 853, 96 грн. В тому числі ПДВ 5243 грн., пеня з прибуткового податку з доходів громадян 2032, 96 грн. та фіксований сільськогосподарський податок 26578, 00 грн. Дана заборгованість залишається не погашеною. Також кредитором повідомлено, що Гайворонська ОДПІ не зверталася до суду про стягнення даної заборгованості за рахунок активів боржника так як підприємство тривалий час не подавало звітність до ДПІ та було відсутнє за місцем знаходження. Тому у Гайворонської ОДПІ відсутні судові рішення та виконавчі документи на підтвердження заборгованості. В зв'язку з тривалим терміном, що минув з дати виникнення заборгованості надати оригінали документів або будь-які інші докази на підтвердження заборгованості, а також заходи що вживалися для її погашення, Гайворонська ОДПІ немає можливості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в п. 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 цього Закону).

Згідно п.1.3 ст. 1 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство СВК "Престиж" не надано відповідних доказів безспірності грошових вимог в загальній в сумі 33 853, 96 грн. до боржника в розумінні Закону про банкрутство (2343-12) .

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09)

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про необхідність припинення провадження в порядку ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.