розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Донецької області від 5 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно,

У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, а саме 125664,807 тис.куб.м природного газу, який було відібрано ПАТ "Концерн Стирол" в січні 2013 року із газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 вересня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (т.1, а.с.95).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 3 жовтня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" (т.1, а.с.135).

Рішенням господарського суду Донецької області від 5 листопада 2013 року (суддя Малікова Е.І.) відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з позовом до суду, позивач послався на те, що природний газ в загальному обсязі 125664,807 тис.куб.м був спожитий відповідачем без наявності правових підстав для цього, оскільки позивач, який є газотранспортним підприємством - перевізником, який відповідає за збереження природного газу в газотранспортній системі при його транспортуванні і відбір природного газу із системи позивача при відсутності підтвердження наявності необхідних ресурсів природного газу є свідченням наявності факту безпідставного відбору (вилучення) з Єдиної газотранспортної системи обсягів природного газу, у зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути йому безпідставно набуте майно в обсязі 125664,807 тис.куб.м природного газу, який було відібрано відповідачем в січні 2013 року із газотранспортної системи ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю (майном).

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

З наявного в матеріалах справи статуту ПАТ "Укртрансгаз" вбачається, що позивач не є газовидобувним підприємством та не має власних ресурсів природного газу для реалізації споживачам, оскільки Ліцензійними умовами (п.п.2.2.1) йому заборонено провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій під час розгляду справи, позивач в порушення вказаних норм права не надав суду належних доказів в підтвердження факту отримання відповідачем за спірний період природного газу без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно прийшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог і, відповідно до вимог закону, правильно відмовив в позові.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 5 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.