Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 910/10833/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець" про стягнення 176 221, 67 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Радченко Ю.О. дов. № 306 від 31.12.2013 року, - відповідача:Тютюнник Н.Б. дов. б/н від 15.01.2014 року, Авілова О.С. дов. б/н від 15.01.2014 року

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець" (далі за текстом - ЖБК "Зв'язківець") про стягнення 176 221, 67.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 910/10833/13 апеляційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 910/10833/13, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

27.02.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2014 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2002 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", та ЖБК "Зв'язківець" укладений договір № 00365/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно п. 1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (z0165-94) .

Положеннями п. 2.1. вказаного вище Договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та зобов'язався приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (z0165-94) .

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , згідно до ст. 1 якого комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Судами досліджено, що позивач вказує, що надавав послуги відповідачу за кодом 5-227 у період з лютого 2010 року по березень 2013 року включно, за кодом 5-50227 у період з жовтня 2005 року по березень 2013 року включно, а відповідач, в свою чергу заперечив заборгованість, яку позивач нараховує по особовому рахунку 5-50227 за питну воду яка використовується для виготовлення гарячої, за період з 02.2011 по 03.2013 p. p. у сумі 60 561, 69 грн.

Проте, відповідач не заперечував розрахунків позивача по особовому рахунку 5-227 зокрема за питну воду, яка використовується для надання мешканцям комунальної послуги - холодна вода та її водовідведення.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана вода надходить до житлового будинку відповідача відповідно із затвердженими позивачем технічними умовами. Згідно з Правилами № 190 (z0936-08) на межі балансової належності мереж сторін у підвальному приміщені безпосередньо за зовнішньою стіною будинку відповідача встановлений вузол обліку обсягів зазначеної послуги - водолічильник.

Так, відповідач зазначає, що саме по цьому лічильнику згідно з умовами п. 3.1. Договору визначається весь обсяг питної води, яка подається в його будинок.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що зняття показань лічильника виконується щомісячно представниками обох сторін з оформленням відповідних актів, а по особовому рахунку 5-227 відповідач сплачує за водовідведення (стоки) гарячого водопостачання (гарячої води).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що по особовому рахунку 5-50227 питна вода надається до центрального теплового пункту № 61 (надалі ЦТП), який знаходиться в окремому приміщенні, а ЦТП не перебуває на балансі Відповідача. Так, його балансова належність встановлена Довідкою від 05.08.2013 року № 029/22/1/5897; водолічильник, який визначає обсяг наданої до ЦТП питної води, розташований у його приміщенні.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.7. Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Положеннями п. 3.13. вказаних Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно п. 5.2. Правил вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Тобто, вартість спожитої води, яка іде на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, під час розгляду справи судами досліджено, що постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 року у справі № 64/90 встановлено, що відмовою в позові щодо стягнення 72 273, 39 грн. заборгованості за постачання холодної воли, яка використовується для гарячого водопостачання стало те, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, а ПАТ "АК "Київводоканал" не було надано належних і допустимих доказів укладення будь-яких інших договорів та додаткових угод до договору № 00365/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.03.2002 року, якими було б врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а тому позивачем було безпідставно відкрито особовий рахунок № 5-50227, на який він щомісяця починаючи з 01.02.2008 року по 31.01.2011 року нараховував оплату за питну воду, що використовувалася для виготовлення гарячої води. Колегія суддів касаційної інстанції у вказані справі підтримала висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 72 273, 39 грн.

Крім того, Вищим господарським судом України у постанові від 19.07.2012 року у справі 64/90-66/72-2012 зазначено, що суди відхилили доводи позивача про те, що за період з 01.02.2008 року по 01.02.2011 року позивачем було надано відповідачу послуги з водовідведення (стоки) гарячої води в обсязі 37 579, 25 м3, оскільки відповідні обсяги не підтверджені жодними належними доказами та визначались позивачем згідно показників водо лічильників типу MWN-NK-80 № 05053635, встановленого на груповому бойлері № 61, за методикою (в процентному співвідношенні пропорційно мешканців, які проживають у кожному будинку), яка не визначена ні умовами договору, ні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно письмових пояснень позивача та уточненого розрахунку позовних вимог від 18.09.2013 року по коду 5-50227 (період з 02.2011 по 03.2013 року) сума боргу складає 60 561, 69 грн., по коду 5-227 (період з 02.2011 по 03.2013 року) борг відсутній, наявна переплата в розмірі 960, 60 грн. Відповідач не заперечує розрахунків позивача по особовому рахунку 5-227 зокрема за питну воду, яка використовується для надання мешканцям комунальної послуги - холодна вода та її водовідведення.

Зняття показань лічильника виконується щомісячно представниками обох сторін з оформленням відповідних актів. Також, по особовому рахунку 5-227 Відповідач сплачує за водовідведення (стоки) гарячого водопостачання (гарячої води).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що по особовому рахунку 5-50227 питна вода надається до центрального теплового пункту № 61 (надалі ЦТП), який знаходиться в окремому приміщенні; ЦТП не перебуває на балансі відповідача. Його балансова належність встановлена Довідкою від 05.08.2013 року № 029/22/1/5897; водолічильник, який визначає обсяг наданої до ЦТП питної води, розташований у його приміщенні.

Також, судами встановлено, що відповідачем дотримуються умови Договору щодо водолічильника, встановленого згідно з Правилами № 190 (z0936-08) в місці входу водопровідного вводу у приміщенні за зовнішньою стіною будинку відповідача на його мережі, на межі балансової належності мереж сторін (п. 5.2. Правил № 190 (z0936-08) ). Зняття показань зазначеного водолічильника здійснюється представниками позивача та Відповідача згідно з п.3.1. Договору з оформленням двосторонніх актів.

Так, згідно із зазначеними двосторонніми актами по особовому рахунку 5-227 відповідач сплачує за холодну питну воду та її водовідведення, що підтверджується копіями платіжних документів. Сторони не мають заперечень щодо розрахунків за цю послугу, згідно з якими відповідач має переплату у сумі 960, 60 грн. Вказані акти не підтверджують обсягів холодної води яку позивач подає до центрального теплового пункту (ЦІП № 61), а значить і факту надання ним послуг за Договором, як стверджує ПАТ "АК "Київводоканал".

Крім того, обґрунтованим є висновок судів про безпідставність позовних вимог щодо холодної питної води, яка подається до ЦТП № 61 та використовується для виготовлення гарячої води, оскільки позивач подає її безпосередньо до окремого приміщення ЦТП № 61, який не перебуває на балансі відповідача.

Також, судами досліджено, що надані відповідачем копії платіжних документів свідчать про оплату за комунальну послугу "гаряча вода" її постачальнику ПАТ "Київенерго", в якого ЦТП № 61 перебуває у володінні та користуванні (на балансі) згідно довідки СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" від 05.08.2013 року № 029/22/1/5897.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено надані відповідачем копії двосторонніх актів про зняття показань будинкового теплолічильника MULTICAL UF типу 66-DO-2В2-158 № 4746752/2004 (відомості обліку споживання теплової енергії), згідно з яких визначено обсяг використаної гарячої води, а значить і її стоків. У наданих судам копіях платіжних документів підтверджена сплата за стоки гарячої води згідно із зазначеними актами.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що по коду 5-227 (період з 02.2011 по 03.2013 року) борг у відповідача відсутній, належними та допустимими доказами не доведено наявність правових підстав для отримання суми боргу за кодом 5-50227.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.