головуючого судді Ходаківської І.П. (доповідач), суддів Фролової Г.М., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" на постанову від 17.12.2013 Донецького апеляційного господарського судуу справі № 905/3182/13 господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Вугілля України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп. За участю представників сторін:

Від позивача - Андрусенко Ю.С. (дов. від 24.12.13)

Від відповідача - Лисак Т.Г. (дов. від 02.01.14)

ДП "Вугілля України" звернулось з позовом до господарського суду Донецької області до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.

Рішенням від 04.06.2013 господарського суду Донецької області (суддя Зекунов Е.В.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ДП суму збитків у розмірі 79610 грн. 82 коп.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у складі: Діброви Г.І., Бойченка К.І., Стойка О.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

ДП "Вугілля України" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 194, 224, 225, 228 Господарського кодексу України.

ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2007 між ДП "Вугілля України" (покупець) та ДП "Добропіллявугілля" (постачальник) укладено договір № 5-07/2-ЕН постачання вугільної продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності та щодо нього відсутні майнові права третіх осіб.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, перелік вантажовідправників, станції відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в додатках до договору.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (va006400-65) та від 25.04.1966 № П-7 (va007400-66) з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 (v0888400-88) . ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань", та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п.3.1, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля умовам, узгодженим в договорі.

Згідно п. 6.4 договору, в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)

Згідно п. 8 договору, договір вступає в силу з 01.07.2007 і діє до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов"язань.

Наказом Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2011 № 50 припинено діяльність ДП "Добропіллявугілля", цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля". Відповідно до п. 5 наказу, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Добропіллявугілля".

На виконання договору № 5-07/2-ЕН від 01.06.2007 у липні 2007 на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго" відвантажене вугілля згідно з залізничними накладними № 49799081, 49799090 у вагонах №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388. Вантажоотримувачем вугільної продукції є Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" згідно до договору поставки, укладеного між ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго" № 9-02/1-П.

При прийнятті вугілля було виявлено, що вугілля за своїми якісними характеристиками нібито не відповідало умовам договору, про що були складені акти відбору проби № 2415 від 17.07.2007, № 2427 від 17.07.2007 та акти про фактичну якість № 2427 від 18.07.2007, № 2415 від 18.07.2007.

У зв'язку з чим, 19.07.2007 напіввагони у кількості 17 штук були переадресовані на залізничну станцію попереднього відвантаження (залізнична станція Стаханов Донецької залізниці) без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007, виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

З рахунку Ладижинської ТЕС за переадресацію вагонів Одеською залізницею були стягнуті наступні платежі: провізна плата в сумі 59 674 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007; плата за переадресування в сумі 4405 грн. 88 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 19.07.2007, № 200759 від 20.07.2007 та переліками № 2007 від 20.07.2007, № 2207 від 22.07.2007; плата за подачу та забирання вагонів в сумі 2 685 грн. 44 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007, № 200759 від 23.07.2007 та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007, № 2207 від 22.07.2007; плата за користування вагонами у сумі 11 101 грн. 44 коп., що підтверджується копіями відомостей плати за користування вагонами №№ 0307673, 2007733; плата за голограми в сумі 2 грн. 28 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007, № 200759 від 23.07.2007 та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007, № 2207 від 22.07.2007; плата за візування в сумі 4 грн. 08 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007, № 200759 від 23.07.2007 та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007, № 2207 від 22.07.2007; плата за телеграфні розпорядження в сумі 424 грн. 80 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007, № 200759 від 23.07.2007 та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007, № 2207 від 22.07.2007; плата за додаткові послуги в сумі 19 грн.32 коп., що разом становить суму у розмірі 78 318 грн. 05 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2009, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду 20.01.2010, по справі № 42/147 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто збитки у розмірі 78 318 грн. 05 коп.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначив, що саме він зазнав збитків у зв'язку з поставкою відповідачем неякісного вугілля, оскільки саме з нього на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто збитки у розмірі 78 318 грн. 05 коп. у справі № 42/146 і виконання ДП "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 у справі № 42/147 підтверджується актом від 06.10.2012 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 79 610 грн. 82 коп.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Господарський суд першої інстанції при задоволенні позову зазначив, що виходячи с фактичних обставин справи, умов договору від 01.02.2010 № 05-07/2-ЕН поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Добропіллявугілля", фактів встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 у справі № 42/147, договори № 05-07/2-ЕН та № 9-02/1-П поставки вугілля є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого вагонами №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем збитків завданих позивачем поставкою вугілля неналежної якості, оскільки в його діях наявний склад цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку, наявність негативних наслідків (заподіяння шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і її наслідками, вину заподіювача.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за Договором № 05-07/2-ЕН від 01.06.2007. Відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало умовам Договору та виявилось непридатним для використання у технологічному процесі ТЕС; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених сплатою залізниці провізної плати, плати ВАТ "Західенерго"; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ "Західенерго" за повернуте вугілля, внаслідок чого поніс додаткові витрати (зазнав збитків); вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості.

Господарський суд апеляційної інстанції при відмові в позові зазначив, що позивачем не доведено всіх складових факту понесення ним збитків, оскільки відповідач, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Стаханов Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7 (va007400-66) .

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що на підставі одних і тих же доказів у справі суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Крім того, суди не з'ясували питання, які мають суттєве значення для справи, а саме: чи є вантажоотримувачем саме спірної вугільної продукції Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" з урахуванням договору поставки, укладеного між ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго", № 9-02/1-П та договору поставки, укладеного між позивачем і відповідачем, № 05-07/2-ЕН; чи відбулось виконання рішення господарського суду м.Києва у справі 42/147 шляхом зарахування зустрічних позовних вимог, як про це зазначено в акті від 06.10.2010, складеному ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго", копія якого мається в матеріалах справи, оскільки зазначений акт взагалі документально не підтверджений.

Для з'ясування цих питань колегія суддів вважає за доцільне залучити до участі у справі ВАТ "Західенрего" та зазначає, що в описовій та мотивувальній частині і рішення господарського суду першої інстанції і постанови апеляційної інстанції містяться судження суду про права і обов'язки ВАТ "Західенерго", тобто особи чиїх прав і обов'язків стосуються рішення та постанова по справі і яку не залучено до участі у справі.

З огляду на викладене, судові акти попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити частково.

Постанову від 17.12.2013 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/3182/13 господарського суду Донецької області та рішення від 04.06.2013 господарського суду Донецької області скасувати; справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.