головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Горба В.В. (дов. від 28.10.2013 р.) прокуратури Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 921/814/13-г/4 господарського суду Тернопільської області за позовом Тернопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок" за участю Прокурора міста Тернополя про розірвання договору оренди земельної ділянки

Тернопільська міська рада звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002 р.

В обґрунтування позовних вимог Тернопільська міська рада посилається на те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002 р. цільовим призначенням спірної земельної ділянки є обслуговування автостоянки № 2 по вул. Митрополита Шептицького, при цьому, орендарем (відповідачем) за відсутності погодження орендодавця (позивача) та всупереч приписам Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , на цій земельній ділянці зведено двоповерхову споруду - громадську вбиральню, що підтверджується також результатами проведеної комісією на підставі розпорядження міського голови від 12.07.2013 р. № 265 перевірки на предмет відповідності використання земельної ділянки, наданої в користування ТОВ "Тернопільський речовий ринок" за адресою вул. Шептицького, вимогам чинного законодавства, відповідно до яких виявлено розміщення громадської вбиральні на території автостоянки, при цьому інформація щодо дозвільних документів на її будівництво в управлінні архітектури та кадастру відсутня. Позивач стверджує, що громадська вбиральня є самовільним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без належного дозволу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.09.2013 р. у справі № 921/814/13-г/4 (суддя Бурда Н. М.) в позові відмовлено.

Львівський апеляційний господарський суд за результатом розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Тернополя постановою від 19.11.2013 р. (колегія суддів: головуючий Юрченко Я.О., судді Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Тернопільської області від 26.09.2013 р. залишив без змін.

Мотивуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивачем не доведено факту будівництва відповідачем громадської вбиральні без згоди Тернопільської міської ради, тим більш, що будівництво громадської вбиральні, на думку судів, не суперечить цільовому призначенню спірної земельної ділянки, яка використовується ТОВ "Тернопільський речовий ринок" згідно з умовами договору оренди земельної ділянки для обслуговування автостоянки № 2.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, Тернопільська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків цим обставинам, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.02.2002 р. Тернопільською міською радою було прийнято рішення "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок" земельних ділянок в оренду", яким було вирішено надати в оренду терміном на 15 років ТОВ "Тернопільский речовий ринок" земельні ділянки за адресами:

- вул. Митрополита Шептицького, площею 1 323,40 кв.м. для обслуговування автостоянки № 1;

- вул. Митрополита Шептицького, площею 2 419,15 кв.м. для обслуговування автостоянки № 2;

- вул. Живова, 9, площею 12 835,50 кв.м. для обслуговування приватизованого майна згідно свідоцтва про власність № 386 від 29.09.1999 р. та акту передачі комунального майна від 26.02.1999 р.

26.03.2002 р. між Тернопільською міською радою та ТОВ "Тернопільський міський ринок" було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 472, згідно із пунктом 1 якого Тернопільська міська рада як орендодавець на підставі рішення міської ради від 28.02.2002 р. надала, а ТОВ "Тернопільський речовий ринок" як орендар прийняло на умовах оренди в тимчасове користування земельні ділянки за адресами: вул. Митрополита Шептицького, площею 1 328,40 кв.м. для обслуговування автостоянки № 1; вул. Митрополита Шептицького, площею 2 419,15 кв.м. для обслуговування автостоянки № 2; по вул. Живова, 9, площею 12 835,50 кв.м. для обслуговування приватизованого майна.

Відповідно до пункту 2 договору земельні ділянки передаються на умовах оренди терміном на 15 років (до 28.02.2017 р.).

Пунктом 8 договору передбачено, зокрема, обов'язок орендаря використовувати земельні ділянки відповідно до мети, визначеної в пункті 2 цього договору, дотримуючись при цьому вимог земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Листом за № 1280/25 від 22.07.2013 р. начальник відділу земельних ресурсів повідомив міського голову м. Тернополя про результати перевірки, проведеної комісією на підставі розпорядження міського голови від 12.07.2013 р. № 265 щодо відповідності використання земельної ділянки, наданої в користування ТОВ "Тернопільський речовий ринок" за адресою вул. Шептицького, вимогам чинного законодавства. Згідно із вказаним листом комісією проведено обстеження земельної ділянки площею 2 419,15 кв.м. по вул. Митрополита Шептицького, наданої ТОВ "Тернопільський речовий ринок" на підставі договору від 26.03.2002 р., укладеного із Тернопільською міською радою для обслуговування автостоянки № 2, та виявлено розміщення громадської вбиральні на території автостоянки. В цьому ж листі, вказано про відсутність інформації щодо дозвільних документів на будівництво зазначеної вбиральні в управлінні містобудування, архітектури та кадастру.

Враховуючи наведене, посилаючись на приписи пункту ґ статті 141, частини 1 статті 143 Земельного кодексу України, статті 25, 29 Закону України "Про оренду землі", Тернопільська міська рада звернулась із позовом у даній справі до ТОВ "Тернопільский речовий ринок" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002 р. у зв'язку із нецільовим використанням орендованої земельної ділянки, наданій відповідачу для обслуговування автостоянки № 2 по вул. Митрополита Шептицького, шляхом самовільного (без згоди орендодавця) будівництва на такій земельній ділянці громадської вбиральні.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 26.03.2002 р. між Тернопільською міською радою та ТОВ "Тернопільський речовий ринок" виникли цивільні правовідносини, які регулюються як загальними правилами Цивільного кодексу України (435-15) , так і спеціальними нормами: Законом України "Про оренду землі" (161-14) та Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Поняття договору найму (оренди) земельної ділянки також розкривається в статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Виходячи із змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець вправі вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар в свою чергу зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 вказаного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, проаналізувавши правовідносини сторін та норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, втім, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасним та суперечливим з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивачем не було доведено факту будівництва ТОВ "Тернопільський речовий ринок" громадської вбиральні без згоди орендодавця - Тернопільської міської ради, а також - порушення зі сторони орендаря цільового призначення земельної ділянки, оскільки саме Тернопільською міською радою як органом місцевого самоврядування, виходячи із потреб громади, ТОВ "Тернопільський речовий ринок" була надана земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови (в межах населеного пункту) для обслуговування автостоянки № 2 по вул. Митрополита Шептицького, яка також, як зазначили суди, в особі уповноважених органів здійснювала погодження відповідних документів, зокрема, затверджувала плани, надавала дозвіл та наполягала на завершенні будівництва громадської вбиральні на вищевказаній земельній ділянці, що, на думку судів, слід розцінювати як її (орендодавця) згоду на таке будівництво.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що орендар має право лише за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку, жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, та закладати багаторічні насадження, шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Разом з тим, у процесі розгляду справи та під час дослідження матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не було виявлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про прийняття Тернопільською міською радою відповідного рішення про надання згоди на проведення будівництва ТОВ "Тернопільський речовий ринок" громадської вбиральні на орендованій останнім земельній ділянці по вул. Митрополита Шептицького.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Саме рішення компетентного органу є підставою для розробки землевпорядної документації. У випадку віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії або зміни її цільового призначення такою землевпорядною документацією є проект відведення земельної ділянки.

Проте, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою відсутність в матеріалах справи будь-яких рішень органу місцевого самоврядування з приводу віднесення земельної ділянки площею 2 419,15 кв.м. по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі до категорії земель житлової та громадської забудови, а також належним чином не досліджена законність використання ТОВ "Тернопільський речовий ринок" вказаної земельної ділянки в розумінні її цільового призначення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи вищевикладене, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій було достеменно встановлено, що будівництво об'єкту нерухомості у вигляді двоповерхової громадської вбиральні по вул. Митрополита Шептицького, якій в подальшому розпорядженням начальника Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за № 34 від 07.03.2013 р. присвоєно адресний номер - 26а, а 30.05.2013 р. Реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області видано ТОВ "Тернопільський речовий ринок" свідоцтво про право власності на вказану будівлю громадської вбиральні, було належним чином погоджено відповідачем з Тернопільською міською радою як орендодавцем за договором оренди земельної ділянки від 26.03.2002 р.

З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) , згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи, що в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, а також з'ясувати, зокрема, категорію земельної ділянки площею 2 419,15 кв.м., яка визначена для обслуговування автостоянки № 2 по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі та законність використання ТОВ "Тернопільський речовий ринок" зазначеної земельної ділянки в розумінні її цільового призначення, враховуючи зведення на цій земельній ділянці двоповерхової споруди - громадської вбиральні, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі № 921/814/13-г/4 та рішення господарського суду Тернопільської області від 26.09.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.