головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача Міноборони України - Болгар Н.С. (дов. № 220/553/д від 08.11.2013 р.) відповідача Севериненко В.А. (дов. від 10.02.2014 р.) прокурора Криволуб Т.В. (посв. № 00762 від 13.08.2012 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 901/1662/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння

В травні 2013 року Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" з позовом (з урахуванням поданої у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяви від 22.07.2013 про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" про:

- визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 3, інв. № 11031004 (у справі БТІ: корпус осн. частина літер "В", що, включає веранду літери "в", "ві", "в2") по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта; спальний корпус № 4, інв. № 11031005 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер "А", що включає веранду літер "а") по вул. Басейна, 25 в м. Ялта; спальний корпусу № 5, інв. № 11031006 (у справі БТі: корпус осн. частина літер "Г"); спального корпусу № 6а, інв. № 11031032 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "Е"); стоматології, інв. № 11031033 (у справі БТІ: основна частина літер "А", що включає веранду літер "а", тамбур літер "аі"); більярдної, інв. № 11031087 (у справі БТІ: більярдна літер "Д"); приміщення технагляду, інв. № 11031025 (у справі БТІ: основна частина літер "Б", що включає веранду літери "б", "б1", "б2"), розташовані по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1 в м. Ялта, загальною вартістю 2 934 927,60 грн.;

- витребування з незаконного володіння ТОВ "Поліс-Крим" на користь держави Україна в особі Міністерства Оборони України (в оперативному управлінні Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський") зазначене нерухоме майно.

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.07.2013 р. у справі № 901/1662/13 (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено повністю.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим", Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2013 р. (колегія суддів: головуючий Плут В.М., судді Видашенко Т.С., Балюкова К.Г.) рішення господарського суду АР Крим від 22.07.2013 р. скасував та у задоволенні позову відмовив.

Прокурор Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р., а рішення господарського суду АР Крим від 22.07.2013 р. залишити в силі, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та незастосування норм матеріального, які підлягали застосуванню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2014 р. касаційна скарга Прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнята до провадження і призначена до розгляду на 26.02.2014 р.

В судовому засіданні касаційної інстанції 26.02.2014 р. в присутності представників сторін оголошено перерву до 05.03.2014 р., про що відсутнє в судовому зсіданні Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" повідомлено відповідною телеграмою від 27.02.2014 р.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 05.03.2014 р. представників позивача - Міністерства оборони України, відповідача та прокурора, доповідь судді-доповідача, перевіривши оскаржувану постанову на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" (відповідач) про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно, відчужене Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроойл" за контрактом купівлі-продажу від 22.12.2004 р. № 2212/01, придбане надалі у останнього відповідачем за договором купівлі-продажу від 09.09.2005 р. та зареєстроване за ним на праві власності, а також витребування спірного майна з його незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 388, 392 Цивільного кодексу України, а також посиланням на ту обставину, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 2-19/4965-2005 за позовом ТОВ "Євроойл" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" про визнання дійсним контракту № 2212/01 від 22.12.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 1-3 березня 2005 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що контракт є неукладеним.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що неукладений контракт не породжує для його сторін жодних прав і обов'язків, отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" за неукладеним контрактом не набуло будь-яких прав на спірне майно, а тому не могло його надалі відчужувати відповідачеві, який не є добросовісним набувачем, відтак позовні вимоги про витребування спірного майна підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з наступного: в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що спірна нерухомість вибула з володіння позивача без його волі; відповідач по справі є добросовісним набувачем спірного майна; факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, виключає право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках; позивачем не надано доказів того, що відповідачу було відомо про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження майна.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами має місце спір з приводу права власності на нерухоме майно, відтак право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндікаційного позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції надав преюдиціального значення постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. у справі № 5002-34/2972-2011, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р., якою був встановлений факт правомірності володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" спірним майном, у зв'язку з чим Заступнику військового прокурора Військово-Морських Сил України, який звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання права власності та витребування майна, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій суперечливими та такими, що є наслідком неповного з'ясування обставин справи і ненаданням їм належної правової оцінки, тобто здійсненими з порушеннями норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2004 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (продавець) та ТОВ "Євроойл" (покупець) укладений контракт № 2212/01 про купівлю-продаж будівель та споруд ДП МО України "ЦВС "Ялтинський", а саме:

- спального корпусу № 3, інв. № 11031004 (у справі БТІ: корпус осн. частина літер "В", що, включає веранду літери "в", "ві", "в2") по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта;

- спального корпусу № 4, інв. № 11031005 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер "А", що включає веранду літер "а") по вул. Басейна, 25 в м. Ялта;

- спального корпусу № 5, інв. № 11031006 (у справі БТі: корпус осн. частина літер "Г"); спального корпусу № 6а, інв. № 11031032 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "Е"); стоматології, інв.№ 11031033 (у справі БТІ: основна частина літер "А", що включає веранду літер "а", тамбур літер "аі"); більярдної, інв. № 11031087 (у справі БТІ: більярдна літер "Д"); приміщення технагляду, інв. № 11031025 (у справі БТІ: основна частина літер "Б", що включає веранду літери "б", "б1", "б2"), розташовані по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1 в м. Ялта, загальною вартістю 293 492,60 грн.

У подальшому 09.09.2005 р. ТОВ "Євроойл" відповідно до договору купівлі-продажу продало спірне майно на користь ТОВ "Поліс-Крим", у володінні якого на час пред'явлення позову воно перебуває, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Втім, щодо статусу останнього володільця спірного майна - ТОВ "Поліс-Крим" суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків без будь-якого правового обґрунтування таких висновків, адже судами не встановлювались обставини фактичної оплати майна та об'єктивної неможливості відповідача бути обізнаним з відсутністю у ТОВ "Євроойл" права відчужувати майно.

Щодо можливості витребування майна від відповідача, якщо будуть належним чином встановлені обставини, що він є добросовісним набувачем майна, судам слід встановити умови наявності чи відсутності волі належного власника майна на його відчуження.

При цьому, слід мати на увазі, що діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 09.09.2005 р., права відчужувати це майно.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішення спору в частині віндикації здійснено судами попередніх інстанцій без встановлення зазначених обставин, при цьому, суд першої інстанції задовольнив позов лише на підставі визнання неукладеним контракту № 2212/01 від 22.12.2004 р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 2-19/4965-2005 за позовом ТОВ "Євроойл" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" про визнання цього контракту дійсним.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, висновки зазначеного судового акту, як і судових актів у справі № 2-5/7224.1-2008 (2-13/8517-2007), якими задоволено позов Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Євроойл" та ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та визнано недійсним контракт № 2212/01 від 22.12.2004 р., взагалі не врахував, надавши преюдиціального значення постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. у справі № 5002-34/2972-2011, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р., якою, на думку суду апеляційної інстанції, був встановлений факт правомірності володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" спірним майном у зв'язку з тим, що Заступнику військового прокурора Військово-Морських Сил України, який звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання права власності та витребування майна, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання за державою Україна права власності на нерухоме майно - спальний корпус № 3, інв. № 11031004 (у справі БТІ: корпус осн. частина літер "В", що, включає веранду літери "в", "ві", "в2") по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта; спальний корпус № 4, інв. № 11031005 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер "А", що включає веранду літер "а") по вул. Басейна, 25 в м. Ялта; спальний корпусу № 5, інв. № 11031006 (у справі БТі: корпус осн. частина літер "Г"); спального корпусу № 6а, інв. № 11031032 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "Е"); стоматології, інв.№ 11031033 (у справі БТІ: основна частина літер "А", що включає веранду літер "а", тамбур літер "аі"); більярдної, інв. № 11031087 (у справі БТІ: більярдна літер "Д"); приміщення технагляду, інв. № 11031025 (у справі БТІ: основна частина літер "Б", що включає веранду літери "б", "б1", "б2"), розташовані по вул. Свердлова/провулок Свердлова, 43/1 в м. Ялта, загальною вартістю 2 934 927,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, з метою правильного вирішення справи в цій частині, судам слід встановити, перш за все, фактичну наявність спору між Міністерством оборони України та ТОВ "Поліс-Крим", а в разі його існування, необхідно визначити статус Міністерства оборони України як належного власника, так і статус майна як державного, яке тимчасово вибуло із володіння, втім не з власності держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти цим майном.

Разом з тим, вирішення спору в цій частині здійснено судами попередніх інстанцій без встановлення зазначених обставин, що унеможливлює висновок суду касаційної інстанції про підставність судових актів в цій частині.

Таким чином, оскільки рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 901/1662/13 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.