головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) відповідача-2 Салко О.В. (дов. від 18.03.2013 р.) третьої особи Соловйова М.М. (дов. від 17.02.2014 р.) прокуратури Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва та Олександрівської клінічної лікарні міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 910/8137 господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Олександрівської клінічної лікарні міста Києва про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності права, повернення земельної ділянки

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) та від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) );

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений між Київською міською радою та ТОВ "Житло-Буд" та зареєстрований 13.08.2004 р. за № 82-6-00224;

- визнати відсутнім у ТОВ "Житло-Буд" права користування земельною ділянкою площею 0,4357 га, кадастровий номер 8000000000:82:026:0039, розташованою на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва;

- зобов'язати ТОВ "Житло-Буд" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що рішення від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було прийнято Київською міською радою з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України, у зв'язку з чим Заступник прокурора міста Києва також вважає, що договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений між відповідачами на підставі спірного зазначеного рішення Ради, також має бути визнаний недійсним, а надана ТОВ "Житло-Буд" земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Олександрівську клінічну лікарню міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. у справі № 910/8137/13 (суддя Удалова О.Г.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Місцевий суд відмовив в позові повністю, зазначивши про відсутність підстав для визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки Київська міська рада при винесенні рішення від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) , від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) ) діяла правомірно та в межах наданих їй повноважень. Крім того, суд звернув увагу на пропущення прокурором міста Києва строку позовної давності за позовною вимогою про скасування вищезазначеного рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) , про застосування якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" було подано до суду відповідну заяву. В задоволенні решти позовних вимог також було відмовлено, оскільки названі вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новіков М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. залишено без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р., та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, наголошує на тому, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" було незаконно виділено земельну ділянку територіальної громади міста Києва, оскільки підстави для припинення Центральній міській клінічній лікарні права користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га на момент прийняття Київською міською радою рішення від 10.07.2003 р. були відсутні, що свідчить про порушення Київською міською радою при прийнятті вказаного рішення вимог статей 141, 142, 149, 151 Земельного кодексу України. Крім того, Заступник прокурора стверджує, що на день його звернення до суду строк позовної давності не сплинув та враховуючи наявний, на його думку, факт порушення інтересів держави у вказаному спорі, позов прокурора підлягає задоволенню.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" просить залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р., а касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р., Олександрівська клінічна лікарня міста Києва також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) та від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) ) та в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" та зареєстрованого 13.08.2004 р. за № 82-6-00224; в цій частині провадження у справі № 910/8137/13 припинити згідно пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Зокрема, скаржник стверджує про те, що оспорюваний пункт 1 вищевказаного рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) визнано таким, що втратив чинність на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 788/6175 (ra0788023-11) , а також посилається на рішення Київської міської ради від 23.10.2013 р. № 409/9897 (raa409023-13) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2004 р. № 82-6-00224, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Житло-Буд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва".

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. без змін, а касаційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні міста Києва - без задоволення, зазначаючи про безпідставність посилань у касаційній скарзі, зокрема, на рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 788/6175 (ra0788023-11) , яке було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.013 р. у справі 826/17534/13-а.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Олександрівської клінічної лікарні міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2014 р.

19.02.2014 р. представник Олександрівської клінічної лікарні міста Києва подав до Вищого господарського суду України заяву про відвід колегії суддів у складі: Корсака В.А. (головуючого), Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.

19.02.2014 р. було оголошено перерву в судовому засіданні касаційної інстанції до 26.02.2014 р.

Ухвалою від 26.02.2014 р. Вищий господарський суд України відмовлено в задоволенні заяви представника Олександрівської клінічної лікарні міста Києва про відвід колегії суддів у складі: Корсака В.А. (головуючого), Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.

26.02.2014 р. було здійснено технічну фіксацію судового засідання касаційної інстанції та оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2014 р.

05.03.2014 р. було здійснено технічну фіксацію судового засідання касаційної інстанції та прийнято постанову у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників відповідача-2 та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

В пункті 12 перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 10.07.2003 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", відповідно до пункту 1 якого вирішено, зокрема:

- припинити Центральній клінічній лікарні право користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 22.03.1965 р. № 1960 "Про відвід земельної ділянки Київській міський лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (лист-згода від 05.06.2002 р. № 45/60) та зарахувати зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;

- затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва;

- передати ТОВ "Житло-Буд", за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,51 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Рішенням Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) внесено зміни до пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) , зокрема, абзац чотири викладено в такій редакції: "Передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлового та громадської забудови загальною площею 0,51 га, в тому числі: площею 0,06 га в короткострокову оренду на 2 роки (на період будівництва з подальшим благоустроєм території); площею 0,45 га в довгострокову оренду на 15 років".

На виконання рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) (в редакції рішення Київської міської ради від 23.12.2003 р. за № 323/1198 (ra_323023-03) ) між Київською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (орендарем) 07.07.2004 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди якого стала земельна ділянка, яка розташована на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі міста Києва, площею 4357 м2, кадастровий номер 8000000000:82:026:0039, з призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Договір оренди було зареєстровано 13.08.2004 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 82-6-00224 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) , від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) ), з посиланням на те, що вказане рішення було прийнято Радою з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України, визнання недійсним укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Житло-Буд" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 13.08.2004 р. за № 82-6-00224, а також визнання відсутнім у ТОВ "Житло-Буд" права користування спірною земельною ділянкою площею 0,4357 га, розташованою на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва, та зобов'язання повернути Київській міській раді вказану земельну ділянку.

Зокрема, Заступник прокурора міста Києва вважає вищезазначене спірне рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) незаконним, оскільки, на його думку, проект відведення земельної ділянки не було погоджено уповноваженими органами влади; не було виконано умови, викладених в погодженні природоохоронного органу та органу охорони культурної спадщини; відносно земельної ділянки не було розроблено детальний план території; право користування Центральної міської клінічної лікарні на земельну ділянку було припинено без згоди землекористувача.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва, дійшли висновку про відсутність підстав для визнання рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) незаконним з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В частині 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з пункту "а" частини 1 статті 141, частин 1, 3 статті 142 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Київською міською радою спірного рішення була заява Центральної міської клінічної лікарні вих. № 45/60 від 05.06.2002 р., якою надано згоду на припинення права користування земельною ділянкою під будівництво житлового будинку. Тобто, Центральна міська клінічна лікарня надала згоду саме на добровільне припинення права користування земельною ділянкою, а не на її вилучення.

До того ж, як встановили суди попередніх інстанцій, Центральна міська клінічна лікарня не мала права постійного користування спірною земельною ділянкою. Доказів на підтвердження протилежного, зокрема, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, ані місцевому суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 149, 150 Земельного кодексу України, якими врегульований порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (станом на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

В процесі судового розгляду даної справи судами було встановлено, що проект відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", розроблений КП "Київській міський центр земельного кадастру та приватизації землі", було погоджено у встановленому законодавством порядку, про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища вих. № 19-338 від 09.06.2003 р., висновок Головного управління земельних ресурсів вих. № 03-21/1092-13 від 02.07.2003 р., висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві вих. № 08-8-20/5087 від 26.06.2003 р., листи Головного державного санітарного лікаря м. Києва вих. № 4407 від 23.06.2003 р. та Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт вих. № 3136 від 17.06.2003 р.

Як встановлено судами, факт погодження проекту відведення спірної земельної ділянки Міністерством культури і мистецтв України, як органом охорони культурної спадщини, листом вих. № 22-6618/18 від 24.10.2003 р. було встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010 р. у справі № 16/201-21/74.

Крім того, судами встановлено, що проект відведення розроблено відносно спірної земельної ділянки саме по вул. Шовковичній, 39/1-а, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи відповідними проектом відведення, висновками, листами, ситуаційними та кадастровими планами, які свідчать про те, що проект відведення розроблено відносно земельної ділянки площею 0,4357 га, кадастровий номер 8000000000:82:026:0039, розташованої по вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва. При цьому, на момент прийняття Київською міською радою спірного рішення від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", земельне законодавство не встановлювало прямої заборони на надання земельних ділянок в користування за відсутності детального плану територій.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про те, що Київська міська рада на момент винесення спірного рішення від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) , діяла правомірно та в межах наданих їй повноважень, у зв'язку з чим підстав для визнання вказаного рішення незаконним не вбачається.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що решта позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 13.08.2004 р. за № 82-6-00224, а також визнання відсутнім у ТОВ "Житло-Буд" права користування спірною земельною ділянкою площею 0,4357 га, розташованою на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва, та зобов'язання повернути Київській міській раді вказану земельну ділянку, які є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) , від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) ), також не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, враховуючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" про застосування строку позовної давності, знайшов за потрібне застосувати до позовних вимог Заступника прокурора міста Києва строк позовної давності з посиланням на приписи статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України та на відсутність доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності, враховуючи, при цьому, відсутність порушень інтересів держави, за захистом яких Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду.

Колегія суддів з цього приводу має зазначити, що відмова у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності є окремою підставою для такої відмови, разом з тим, вищезазначений висновок судів про відмову у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва не вплинув на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У своїй касаційній скарзі Олександрівська клінічна лікарня міста Києва як на підставу відсутності предмету спору у даній справі посилається на те, що пункт 1 спірного рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 23.12.2003 р. № 323/1198 (ra_323023-03) та від 21.10.2004 р. № 598/2008 (ra0598023-04) ) втратив чинність на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 788/6175 (ra0788023-11) .

Колегія суддів з цього приводу має зазначити, що чинність рішення органу місцевого самоврядування по суті є обов'язковістю застосування (дії) цього рішення протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є вимога Заступника прокурора міста Києва про визнання пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 незаконним, тобто таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що чинність рішення та відповідність його вимогам законодавства (законність) не є тотожними поняттями, і визнання рішення нечинним повністю або в якійсь частині не є перешкодою для перевірки законності цього рішення на час його прийняття та протягом строку його дії.

Разом з тим, у відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" наголошувало на тому, що рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 788/6175 (ra0788023-11) "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (ra38-5023-03) "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.013 р. у справі 826/17534/13-а, копію якого додано ТОВ "Житло-Буд" до відзиву.

Також у своїй касаційній скарзі Олександрівська клінічна лікарня міста Києва посилається на рішення Київської міської ради від 23.10.2013 р. № 409/9897 (raa409023-13) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2004 р. № 82-6-00224, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Житло-Буд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва".

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказане рішення від 23.10.2013 р. № 409/9897 (raa409023-13) було прийнято Київської міської ради вже після розгляду даної справи господарським судом першої інстанції з винесенням відповідного рішення, тобто на час розгляду справи місцевим господарським судом такі обставини ще не існували, що, в свою чергу, унеможливлює прийняття вищезазначених доводів до уваги судом касаційної інстанції в силу обмежень, встановлених для перегляду справи в касаційній інстанції статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені у касаційній скарзі Заступника прокурора міста Києва, судова колегія також вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою підтримано рішення суду першої інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.