головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивачів Кравчук А.С. (дов. від 08.01.2014 р. № 91-22/5) відповідача Столяренко С.М. (дов. від 04.03.2014 р.), Собченко І.В. (дов. від 04.03.2014 р.) третьої особи на стороні відповідача Дудник Л.В. (дов. від 24.12.2013 р. № 225-КР-1494) від прокуратури Халанчук О.С. (посв. від 02.08.2012 р. № 000648) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 6/435 господарського суду міста Києва за позовом за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України, 2. Міністерства вугільної промисловості України до Приватного акціонерного товариства "Тайга" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укрторф" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Генеральна прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства вугільної промисловості України звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Тайга" про визнання права державної власності на нерухоме майно - адміністративний будинок (літера А) площею 5068 кв.м., гараж (літера Б) площею 243,6 кв.м., гараж (літера В) площею 110,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65; витребування вказаного нерухомого майна - приміщення в адміністративному будинку (літера А) площею 4 872,6 кв.м., гараж (літера Б) площею 243,6 кв.м., гараж (літера В) площею 110,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, з чужого незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Кабінету міністрів України; витребування нерухомого майна - приміщення в адміністративному будинку (літера А) площею 550 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, з чужого незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Міністерства вугільної промисловості України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2008 р. у справі № 6/435 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Верховець А.А., Пантелієнко В.О.), у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення та постанову у даній справі, суди зазначили про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у даній справі, Генеральна прокуратура України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просила рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. відновлено пропущений строк подання касаційної скарги, вказану касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2013 р.

13.02.2014 р. до Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу прокуратури, у якому він проти доводів скаржника заперечував та просив оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. та 26.02.2014 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд касаційної скарги у даній справі відкладався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача-1, відповідачів та третьої особи на стороні відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 31.12.1975 р. Радою Міністрів УРСР у зв'язку з ліквідацією тресту "Бурвугілля" Мінвуглепрому УРСР було прийнято розпорядження № 1043-р, яким передано з балансу Мінвуглепрому УРСР на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду) будинок № 65 по вулиці Червоноармійській в місті Києві загальною площею 3227,34 кв.м., крім вузла зв'язку і гаражів, а також збережено за організаціями, які орендували у тресту "Бурвугілля" приміщення в даному будинку, право користування ними за договорами.

Відповідно до даного розпорядження право користування приміщеннями за договорами збереглося у виробничого об'єднання "Укрторф".

16.08.1990 р. Радою Міністрів УРСР прийнято постанову № 199, якою створено на добровільних засадах Український державний концерн місцевої промисловості (Укрмісцевпром) і Український концерн торф'яної промисловості (Укрторф).

Вказаною постановою встановлено, що до створення органу, уповноваженого здійснювати управління державним майном республіки, його функції стосовно підприємств (об'єднань) і організацій, які перебували у підпорядкуванні колишнього Міністерства місцевої промисловості УРСР й увійшли до складу Укрмісцевпрому та Укрторфу, покладаються на зазначені концерни.

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови виконавчий апарат концерну "Укрторф" було розміщено за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, на площах, які займало виробниче об'єднання "Укрторф".

05.11.1991 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю) та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою підприємства та організації Головкиївміськбуду з їх майновими комплексами віднесені до комунальної власності міста Києва. З цього часу будівля на вул. Червоноармійській, 65 в цілому стала належати до комунальної власності міста Києва.

Розпорядженням Представника Президента України по місту Київ № 1018 від 23.09.1993 р. відповідно до Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993 р. (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" державну комунальну виробничо-комплектуючу фірму (далі - ДКВКФ) "Тайга" ХК "Київміськбуд" було включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

Розпорядження виконкому № 98-Р від 24.02.1995 р. "Про використання нежилого будинку № 65 по вулиці Червоноармійській у Московському районі" будинок № 65 з гаражами по вул. Червоноармійській в місті Києві, загальною площею 4321 кв.м., було закріплено на праві повного господарського відання за ДКВКФ "Тайга" ХК "Київміськбуд".

15.05.1995 р. Управлінням комунального майна КМДА було прийнято наказ № 44 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Тайга" та затвердження його статуту", за яким цілісний майновий комплекс по вул. Червоноармійській, 65 в м. Києві був включений до статутного фонду ВАТ "Тайга".

15.09.1998 р. ВАТ "Тайга" було видано свідоцтво про право колективної власності № 010001800 на майновий комплекс площею 5 422,6 кв.м., який розташований за адресою вул. Червоноармійській, 65.

Вважаючи, що відчуження державного майна було незаконним, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості та витребування його з чужого незаконного володіння.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, до спірних правовідносин сторін підлягають застосовуванню приписи Закону України "Про власність" (697-12) , прийнятого Верховною Радою України 07.02.2991 р.

Так, згідно зі статтею 2 вказаного Закону власність в Українській РСР виступає в наступних формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

На виконання вимог Закону "Про власність" (697-12) та постанови Верховної Ради України № 885-ХІІ від 26.03.1991 р. "Про введення в дію Закону України "Про власність" (885-12) Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 від 05.11.1991 р. (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю) та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затвердив Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до вказаного Переліку з державної власності до об'єктів комунальної власності, зокрема, було передано підприємства й організації Головкиївміськбуду з їх майновими комплексами.

Зі змісту постанови № 311 від 05.11.1991 р. (311-91-п) випливає, що підприємства та організації Головкиївміськбуду належали до державної власності та в силу вимог даної постанови передавались до комунальної власності. Відповідно на майно підприємств і організацій Головкиївміськбуду до винесення вказаної постанови поширювався правовий режим майна державних підприємств.

Відповідно до статті 37 Закону УРСР "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами Української РСР.

Отже, майно підприємств і організацій Головкиївміськбуду до дати передачі їх в комунальну власність згідно з постановою № 311 від 05.11.1991 р. (311-91-п) , належало таким підприємствам і організаціям на праві повного господарського відання.

Оскільки спірний будинок було закріплено розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 1043-р від 31.12.19765 р. за Головкиївміськбудом, враховуючи положення статті 37 Закону УРСР "Про власність", спірне нерухоме майно перебувало на балансі останнього на праві повного господарського відання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будинок № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві було правомірно передано до комунальної власності згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 (311-91-п) у складі майнового комплексу Головкиївміськбуду.

При цьому, судами враховано, що вказані обставини підтверджуються також рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 21/372 за позовом УКТП "Укрторф" до КМР, Головного управління комунальної власності міста Києва, ВАТ "Тайга", за участю прокуратури міста Києва, а також третіх осіб - Міністерства вугільної промисловості України, ФДМ України, КМУ, про визнання майна загальнодержавною власністю, яке набрало законної сили.

Крім того, судами також взято до уваги й положення статті 21 Закону УРСР "Про власність", якою встановлено, що право колективної власності виникає, зокрема, на підставі перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства, безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій, пожертвувань організацій і громадян, інших цивільних правових угод.

З огляду на викладене, встановивши, що ВАТ "Тайга" набуло право власності на спірний будинок на підставах, не заборонених законом, господарські суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відмову у позові.

При цьому, посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою обставини справи стосовно безпідставного збільшення площі переданих приміщень у спірному будинку з 3227,34 кв.м. до 4321 кв.м., тоді як у свідоцтві на право власності вже значиться площа у розмірі 5 422,6 кв.м., колегією суддів не приймаються, оскільки з оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду вбачається, що вказані доводи скаржника були досліджені судом з наданням їм відповідної юридичної оцінки, за результатами якої останні були відхилені.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.