Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Омега Банк", м. Київ на постанову від 18.12.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/2118/11 господарського суду Рівненської області за заявою боржника приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Трейд-Пак", м. Рівне про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Прокопчук О.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Омега Банк" Мехеда В.А., довір., ТОВ "Харчпром" Ширко М.Р., довір.,

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.10.2011 року порушено провадження у справі № 5019/2118/11 про банкрутство приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Трейд-Пак" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 16.10.2012 року Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Прокопчука О.М., якого зобов'язано здійснити відповідні дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року (суддя - Я.В. Заголдна) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі-Банк), як правонаступник визнаного у справі кредитором публічного акціонерного товариства "Сведбанк", звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (головуючий суддя - Демидюк О.О., судді: Огороднік К.М., Бригинець Л.М.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року скасовано, прийнято нову ухвалу, якою затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Підприємства, затверджений звіт про оплату послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено. При цьому також ухвалено справу повернути на розгляд до місцевого суду.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Омега Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року, так і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року та направити справу для подальшого розгляду до місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права - ст. 104 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників скаржника та кредитора - ТОВ "Харчпром", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі, місцевий суд встановив, що в результаті проведення ліквідаційної процедури у Боржника не було виявлено ані майна, ані транспортних засобів, ані інших активів, а тому вимоги визнаних кредиторів у справі залишились непогашеними. При цьому місцевий суд вказав, що на зборах комітету кредиторів звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та звіт щодо оплати послуг ліквідатора були затверджені, а заперечень стосовно них не надходило.

Скасовуючи вказане рішення з підстав процесуальних порушень та ухвалюючи нове, але по суті аналогічне рішення, апеляційний суд вказав, що про дату проведення судового засідання в першій інстанції Банк не був повідомлений належним чином судом, а ліквідатором надані докази повідомлення Банку про час та місце зборів комітету кредиторів, коли розглядались згадані звіти та баланс Боржника. При цьому апеляційний суд погодився із підставами затвердження місцевим судом звітів ліквідатора (у тому числі щодо оплати його послуг) та ліквідаційного балансу Боржника.

Заперечуючи такі висновки судів, заявник вказує, що питання щодо затвердження звіту ліквідатора, балансу Боржника та припинення провадження у справі розглядались та вирішувались місцевим судом без участі представника Банку, не повідомленого належним чином про час та місце проведення відповідного судового засідання. А повернення Боржником отриманих на стадії ліквідації помилково отриманих від третьої особи коштів відбулось з порушенням Закону про банкрутство, тому і відповідне рішення про затвердження звіту ліквідатора також є незаконним.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони суперечать встановленим судами обставинам справи та не відповідають нормам законодавства.

Так, як вбачається із касаційної скарги, заявник, без уточнення касаційної скарги, на вимогу касаційного суду в ухвалі від 13.02.2014 року, заперечує законність винесення місцевим судом ухвали від 11.06.2013 року та вимагає її скасувати, не врахувавши, що це судове рішення було скасовано оскаржуваною постановою апеляційного суду - це по-перше.

У зв'язку із цим при здійсненні касаційного провадження колегія суддів виходить з того, що відповідно до норм ГПК (1798-12) України предметом касаційного оскарження може бути лише постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року, якою скасовано оскаржувану ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 року.

По-друге, скаржник ніяким чином не спростовує встановлені апеляційним судом на підставі доказів у справі обставини щодо належного повідомлення Банку ліквідатором Боржника, як цього вимагають норми частин 8, 9 ст. 16 та ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, про збори комітету кредиторів, на яких розглядались та затверджувались звіти ліквідатора за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі, складений ним ліквідаційний баланс Боржника та звіт щодо оплати послуг ліквідатора (т. 3 а.с. 172-183). Саме на таких зборах ліквідатор відзвітував кредиторам (членам комітету кредиторів) про хід ліквідаційної процедури, проведену роботу та її результати, та на яких відповідний звіт і був затверджений без зауважень та заперечень, у тому числі стосовно повернення третій особі безпідставно отриманих Підприємством сум коштів та щодо підстав списання дебіторської заборгованості Боржника (т. 3 а.с. 24-26, 49-63).

Крім викладеного колегія суддів звертає увагу на те, що в касаційній скарзі заявником було наведено у вступній та прохальній частинах скарги три різні адреси для листування та направлення скаржнику поштової кореспонденції, а тому слід визнати неналежними посилання в скарзі на неналежне повідомлення Банку ліквідатором Боржника про час та місце проведення зборів комітету кредиторів і в лютому 2013 року, і в квітні цього ж року. Суд же апеляційної інстанції надав належну правову оцінку відповідним доказам (стосовно повідомлення про збори комітету кредиторів), які були надані у справі ліквідатором (т. 3 а.с. 172-183).

Що ж до наданих ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, а також доданих до них документів судами не було встановлено фактів та обставин порушень у діях ліквідатора Підприємства при виконанні ним своїх обов'язків та під час проведення ліквідаційної процедури. Суд же касаційної інстанції, виходячи з приписів ст. 111-7 ГПК України, позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.

У зв'язку із цим та виходячи з приписів ст. 32 Закону про банкрутство касаційний суд не вбачає порушень норм законодавства при вирішенні питань про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, а тому слід погодитись із відповідними висновками апеляційного суду. При цьому, колегія суддів погоджується із процесуальними підставами скасування апеляційним судом оскаржуваної ухвали місцевого суду - у зв'язку із відсутністю доказів повідомлення судом Банку про час та місце проведення судового засідання 11.06.2013 року, коли була винесена ця оскаржувана ухвала (п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України).

Поряд з цим касаційний суд вважає за необхідне виключити із резолютивної частини постанови апеляційного суду п. 4 -із помилковим рішенням про повернення справи на розгляд до місцевого суду, оскільки цей висновок суперечить мотивувальній частині постанови, приписам ст. 40 Закону про банкрутство та ст. 80 ГПК України, так як припинення провадження у справі про банкрутство виключає подальший розгляд цієї ж справи місцевим господарським судом.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Омега Банк" не спростовують зроблених по суті розглянутої справи висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду (із наведеними вище виключеннями із її резолютивної частини) підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 3-1, 16, 22- 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 80, 104, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -