головуючого: суддів: Черкащенка М.М., Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія "МСУ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/15887/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія "МСУ" про стягнення 89 358,97 грн,

Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьшляхбуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (далі - ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ") 84 313, 57 грн. заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору субпідряду від 01.11.2011 № 4-1"б"/310, 3 970, 82 грн. 3% річних та 1 074, 58 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15887/13 за позовом ПАТ "Південьшляхбуд" до ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення 89 358, 97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" на користь ПАТ "Південьзахідшляхбуд" 84 313, 57 грн. основного боргу, 1 074, 58 грн. втрат від інфляції, 3 970, 82 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 19.02.2014.

На адресу суду, 19.02.2014 від ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій товариство просило оскаржувані рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 05.03.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" (генпідрядник) та ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (субпідрядник) 01.11.2011 укладено договір субпідряду № 4-1"б"/310 (далі - договір), за умовами якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття при капітальному ремонті мосту через р. Случ на км 302+985 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 1.2. договору генпідрядник зобов'язався передати субпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити виконані роботи на передбачених договором умовах.

Загальна вартість робіт за договором визначається договірною ціною, що є невід'ємною частиною договору, і становить 84 313, 57 грн. Строк виконання робіт: початок - з дати підписання договору; закінчення - листопад 2011 року (п.п.2.1, 3.1. договору).

Положеннями п.п. 4.1., 4.2. договору встановлено, що субпідрядник щомісяця подає акт виконаних робіт (форми КБ-2в), узгоджений інженером ВЯТК служби замовника, і довідку про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) не пізніше 25 числа поточного місяця, а генпідрядник протягом п'яти днів зобов'язаний підписати його або надати вмотивовану відмову. Розрахунки за виконані роботи генпідрядник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника в строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з дня підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) та акта виконаних робіт (форми КБ-2в).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії договору - грудень 2011 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.10.1., 10.2. договору).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 29.12.2011 №2а та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат (форми КБ-3) від 29.12.2011 на суму 84 313,57 грн., позивач роботи здав, а відповідач їх прийняв і жодних зауважень щодо якості робіт позивачу не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на те, що як встановлено судами, ПАТ "Південьшляхбуд" роботи за договором виконало, а ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" їх прийняло без жодних зауважень, проте всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства розрахунку за виконані роботи не здійснило, то колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 84 313, 57 грн.

Згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судами встановлено, що у матеріалах справи міститься лист від 15.07.2013 № 10/1306 Служби автомобільних доріг у Рівненській області "Укравтодор", в якому зазначено, що станом на 01.01.2012 розрахунки з ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" за виконані роботи були проведені повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами судів попередніх інстанцій щодо відхилення посилання ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" на п.п. 4.3 та 4.6 договору, оскільки затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ", як встановлено судами попередніх інстанцій, прострочило виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів вважає, що суди також правомірно стягнули на користь ПАТ "Південьшляхбуд" три проценти річних в розмірі 3 970, 82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 074, 58 грн. за період з 06.01.2012 по 31.07.2013.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ", наведені в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія "МСУ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/15887/13 - без змін.