головуючого Дунаєвської Н.Г. суддів Гольцової Л.А. (доповідач) Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Льодові арени" на рішення та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 904/6813/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Льодові арени" до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди землі за участю представників сторін:

позивача: Бутенко В.Б., дов. від 01.09.2013;

відповідача: повідомлений, але не 'явився;

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 у справі №904/6813/13 (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково. Суд припинив дію договору оренди землі від 15.12.2010, укладеного між ДП "Льодові арени" та Дніпропетровською міською радою на земельну ділянку загальною площею 0,8242 га за адресою: м.Дніпропетровськ в районі Набережної Заводської (Ленінський район), кадастровий номер 1210100000:08:787:0015, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 5679 шляхом розірвання.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді - Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 у справі №904/6813/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та внести зміни до рішення суду першої інстанції в частині припинення з 24.05.2012 дії договору оренди землі від 15.12.2010.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ДП "Льодові арени" (Орендар) 15.12.2010 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 № 38/5 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8242 га, яка знаходиться за адресою: у районі Набережної Заводської (Ленінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:08:787:0015.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.12.7 (фізична культура і спорт) (п.1.2 договору).

Договір землі укладено на 15 років (п. 3.1 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що після припинення дії договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендар зобов'язався у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруди, які розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-ти денний строк з моменту настання таких змін письмово повідомити про це Орендодавця (п. 9.4 договору).

Договір припиняється у випадках, передбачених законом. (п. 12.4 договору).

В пункті 12.5 договору передбачені випадки, коли дія договору припиняється шляхом його розірвання, серед яких, зокрема, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Земельна ділянка була передана позивачу в оренду за проектом відведення для проектування та будівництва споруди оздоровчо-спортивного призначення згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 № 38/5 та після закінчення будівництва 22.12.2011 позивачем здійснено введення споруди в експлуатацію (сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту серія ДП № 16411117387).

25.01.2012 Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 26/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста об'єкта "Нова сучасна спортивна споруда зі штучним льодом" у районі вул. Набережної Заводської (Ленінський район)", відповідно до якого вирішено передати від ДП "Льодові арени" на баланс КП "Молодіжне творче об'єднання" у комунальну власність міста об'єкт "Нова сучасна спортивна споруда зі штучним льодом".

Кабінетом Міністрів України 11.04.2012 прийнято розпорядження № 200-р (200-2012-р) "Про передачу споруди оздоровчо-спортивного призначення із штучним льодовим покриттям у власність територіальної громади м. Дніпропетровська".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єкт будівлі льодової арени, який належав до державної власності та перебував на балансі позивача, переданий до комунальної власності територіальній громаді м. Дніпропетровська на баланс КП "Молодіжне творче об'єднання".

Позивач листами від 25.05.2012 № 238 та від 17.07.2012 № 361 звернувся до відповідача з проханням винесення рішення про розірвання спірного договору, однак зазначені листи залишились без реагування.

Предметом позовних вимог, як вірно визначили суди, є вимога позивача припинити дію договору оренди землі від 15.12.2010 шляхом розірвання з 24.05.2012.

Здійснюючи розгляд справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про припинення дії договору оренди землі від 15.12.2010 шляхом розірвання.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 141 ЗК України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Загальні підстави для розірвання договору передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Приймаючи рішення про припинення дії спірного договору шляхом його розірвання, суди виходили з того, що ст. 141 ЗК України передбачає припинення права користування земельною ділянкою в зв'язку з добровільною відмовою від права користування нею та набуття іншою особою права власності на споруду, яка розташована на земельній ділянці, а також положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, які передбачають в разі відчуження будинку, будівлі або споруди перехід права користування відповідною частиною земельної ділянки до набувача.

Зважаючи на те, що дії позивача щодо звернення до відповідача спрямовані саме на виконання вимог зазначених правових норм щодо переоформлення відповідних прав на земельну ділянку новим власником розташованого на ньому майна, а також враховуючи здійснення ним дій щодо досудового врегулювання цього спору та наявність добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування нею і зведеною на ній будівлею здійснює новий власник цієї нерухомості, судова колегія погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій відносно наявності підстав для припинення спірного договору шляхом його розірвання.

В свою чергу, ч.3 ст. 653 ЦК України визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Про зазначене також висвітлено в п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 (v0006600-12) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями).

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зобов'язання за договором оренди землі від 15.12.2010 припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання вказаного договору законної сили, а не з 24.05.2012, як заявлено позивачем в позовних вимогах (з урахуванням заяви позивача від 23.10.2013 № 681 про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків по суті спору. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги та припиняючи договір від 15.12.2010 шляхом його розірвання без зазначення в резолютивній частині рішення дати такого розірвання, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, тобто в разі часткового задоволення позовних вимог має бути зазначено в резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Державного підприємства "Льодові арени" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 904/6813/13 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення пунктом наступного змісту: "В решті позовних вимог відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 904/6813/13 залишити без змін.