Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційні скарги 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса", м. Одеса на постанову від 24.12.2013 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 2/17-1726-2011 господарського суду Одеської області про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ізмаїл Одеської області кредитори 1. публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ; 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Фінанс", м. Київ

ліквідатор Селезньов О.В., м. Одеса в судовому засіданні взяв участь представник

ПАТ "Укрсоцбанк" Гіленко А.М., довір.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2011 за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, боржник) порушено провадження у справі № 2/17-1726-2011 про його банкрутство в порядку статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 05.07.2011 (суддя Бахарєв Б.О.) визнано ФОП ОСОБА_4 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2013 (суддя Бахарєв Б.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі. Крім того, ухвалено передати в управління товариству з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" (далі -скаржник) не реалізовані майнові активи банкрута (2/3 частини нежитлової будівлі загальною площею 358,26 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1) та зобов'язано вказану особу вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок реалізації активів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 (судді: Лавриненко Л.В - головуючий, Жеков В.І., Філінюк І.О.) зазначену увалу суду першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено, як безпідставно порушене.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, боржник та скаржник звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 7, 40 Закону про банкрутство, ст.ст. 35, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

04.03.2014 до Вищого господарського суду України надійшло повідомлення телеграфом, яке містить клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання не може бути розглянуто судом касаційної інстанції, оскільки не містить відомостей про особу, яка його надіслала.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.

Частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлені наступні ознаки неплатоспроможності боржника: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частина 5 статті 7 Закону передбачає обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі № 16/87/09-21/134/09, яка згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стала неспроможність сплатити заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Фінанс" у сумі 485 000 грн. за договором безпроцентного займу від 18.01.2010. При цьому, на думку боржника, вимоги кредитора є безспірними, оскільки визнані боржником у повному обсязі у відповідній відповіді на претензію та акті звірки взаєморозрахунків.

У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство (2343-12) трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед кредитором.

У даному випадку до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, судовий наказ, постанова державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою.

Викладене свідчить, що справу про банкрутство ФОП ОСОБА_4 порушено без достатніх правових підстав, а саме за відсутності ознак неплатоспроможності боржника.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на п.п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 7, 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 80, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Спеції-Одеса" залишити без задоволення.