Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс С" про стягнення 30 940,48 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Чижевська Р.В., - відповідача: не з"явився,

У серпні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс С" (далі - ТОВ "Форс С") про стягнення 27 261,07 грн. - основного боргу, 2 095,69 грн. - пені, 59,40 грн. - інфляційних втрат та 1 524,32 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором поставки природного газу № 11/Б-40ПР-01 від 30.08.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 095,69 грн. - пені,

1 482,02 грн. - 3% річних, 59,40 грн. інфляційних втрат та 1 718,15 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27 261,07 грн. припинено, у зв'язку відсутністю предмету спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року скасувати в частині припинення провадження у справі і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судами попередніх інстанцій, 30 серпня 2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Форс C" (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 11/Б-40ПР-01 (в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 19.10.2011 року) (надалі - договір № 11/Б-40ПР-01), п. 1.1 якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2. договору № 11/Б-40ПР-01 передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 20,417 тис. куб. м.. в тому числі по місяцях: серпень - 1,479 тис. куб. м.; вересень - 2,002 тис. куб. м.; жовтень - 16,936 тис. куб. м. разом - 20,417 тис. куб. м.

Пунктами 4.1. та 4.11 договору № 11/Б-40ПР-01 з урахуванням умов додаткової угоди сторони передбачили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку. За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; За вересень 2011 року: оплата в розмірі по 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; оплати в розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.

Відповідно до п. 5.1 договору № 11/Б-40ПР-01 строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року включно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 10/10-580ПР-01 поставки природного газу, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його. На підставі цього договору відповідач сплатив позивачу за природний газ 143 428,13 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а позивач передав відповідачу природний газ на суму 100 713,18 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. У позивача виникла заборгованість перед відповідачем у сумі 42 714,95 грн.

02.10.2013 року відповідач направив на адресу позивача вимогу № 02/10-1, відповідно до якої відповідач просив позивача повернути грошові кошти в сумі 42 714,95 грн., які були перераховані останньому за договором № 10/10-580ПР-01 поставки природного газу від 25.05.2010 року.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" отримав вказану вимогу 07.10.2013 року, проте залишив її без задоволення та належного реагування.

11.10.2013 року ТОВ "ФОРС С" надіслало ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням, відповідно до якої повідомило, що зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу заборгованості в сумі 27 261,07 грн. по договору № 11/Б-40ПР-01 від 30.08.2011 року припинилось, у зв'язку з зустрічним зарахуванням боргу позивача по договору поставки природного газу № 10/10-580ПР-01 від 25.05.2010 року.

Суд касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27 261,07 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Правовий аналіз названих статей також свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про наявність всіх обов'язкових умов для здійснення зарахування, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Пунктом 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" N 01-8/211 від 07.04.2008 року (v_211600-08) передбачено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Таким чином, слід зазначити, що, якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог, вона вправі на підставі ст. ст. 16, 20 ЦК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених норм, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій вірними, а прийняті у справі судові акти в частині припинення провадження у справі законними та обґрунтованими.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не оскаржується в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.