розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" на рішення господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року у справі № 915/1488/13 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" про стягнення суми, -

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" про стягнення 56746,01 грн. заборгованості з канального збору та збору за послуги служб регулювання руху суден, а також 552,28 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56746,01 грн. заборгованості, 552,28 грн. 3 % річних, 1720,50 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Залишено без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи за відсутністю правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом спору у справі є розрахунки за послуги служби регулювання руху суден та справляння канального збору.

Факт проходження суднами (баржами та буксирами), що належать відповідачу, Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що, відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем нараховано канальний збір, а також факт того, що під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нарахований збір за послуги служби регулювання руху суден, підтверджені матеріалами справи, проте, докази відповідної оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків в матеріалах справи відсутні, претензії залишені без належного реагування.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, попередні судові інстанції, керуючись нормами ст.ст. 3, 4, 84, 115 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 18 Положення про портові збори, Наказу Міністерства транспорту України від 15 квітня 2004 року № 312 (v0312361-04) "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України", Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2011 року № 340 (z0545-01) , Правил плавання ЦРРС/ПРРС, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановивши зазначене, дійшли висновку про те, що оскільки послуги були дійсно надані відповідачу, вони підлягають оплаті згідно ставок і тарифів, передбачених чинним законодавством, а тому дані вимоги є обґрунтованими, враховуючи правильність розрахунків позивача.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року у справі № 915/1488/13 - без змін.