Черкащенка М.М., - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики про зобов"язання укласти договір

в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Овдіна Ю.Б., - відповідача: - третьої особи: Бернацька О.В., Станішевський І.С., Усачова А.І.

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про зобов"язання укласти договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності на 2013 рік у редакції позивача, яка викладена у позовній заяві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року позов задоволено повністю. Зобов"язано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укласти договір з ПАТ "Укртрансгаз" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності на 2013 рік в редакції позивача, зміст договору викладений у резолютивній частині рішення. Стягнуто судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року рішення місцевого господарського суду від 24.07.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог є зобов"язання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укласти договір з ПАТ "Укртрансгаз" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності на 2013 рік в редакції позивача, зміст якого викладений у позовній заяві.

Відповідно до ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Приписами статті 187 ГК України закріплено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Між тим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір про зобов"язання укласти договір не звернули уваги на ту обставину, що як на момент подання позову у позивача було відсутнє порушене суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес на захист якого подано позов, оскільки, сторони у справі перебували у правовідносинах з транспортування природного газу трубопроводами, які виникли з договору № 14/2434/12 від 11.04.2012 р., строк дії якого, з урахування додаткових угод до договору № 1.1 від 26.12.2012 року, № 3 від 01.04.2013 року, в частині надання послуг до 30.06.2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов"язань за цим договором.

Врахування зазначеної вище обставини має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити і на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм процесуального права, зокрема.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення по справі, зобов'язав сторін укласти договір в редакції позивача, при цьому в резолютивній частині рішення від 24.07.2013 року, викладаючи зміст договору, суд без відповідного клопотання позивача, вніс зміни в п.11.1 договору, зокрема вказав, що договір в частині транспортування газу діє з 01.07.2013 року до 31.12.2013 року, в той час, як в редакції позивача цей пункт викладений в іншій редакції - з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, що свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, що є порушенням ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено, що у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині судового рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При розгляді даної справи в апеляційному порядку господарський суд другої інстанції на зазначені порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права уваги не звернув та припустився тих самих порушень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача і відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.