розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у справі Господарського суду № 904/8879/13 Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернер Ланд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державна фінансова інспекція Дніпропетровської області про стягнення 16 780,27 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились; відповідача: не з'явились; третьої особи: не з'явились;

У листопаді 2013 р. Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернер Ланд" (далі - Товариство) зайво сплачені кошти у розмірі 16 780,27 грн., внаслідок завищення вартості ремонтних робіт за Договором підряду № 006/2010-с від 09.07.2010 р. (далі - Договір) та додатковою угодою № 1 від 15.09.2010 р. на проведення ремонтно-будівельних робіт.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) обґрунтовувало тим, що ним оплачено завищену вартість виконаних Товариством робіт у розмірі 16 780,27 грн., що підтверджується складеним, за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.10.2010 р. по 31.05.2012 р., актом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, внаслідок завищення в прямих витратах законодавчо встановленого розміру вартості людино-години робітників-будівельників. Підприємство зверталось до Товариства з претензією про відшкодування зайво сплаченої суми у розмірі 16 780,27 грн. по оплаті підрядних робіт за завищеною ціною, яку останнім залишено без задоволення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 р. (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 р. залишено без змін.

Вказане рішення та постанова мотивовані тим, що між сторонами у справі було укладено договір підряду на оплатне виконання ремонтно-будівельних робіт № 006/2010-с від 09.07.2010 р., зобов'язання сторін за ним виконані у повному обсязі, а акт Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області не є належним і допустимим доказом обґрунтованості позовних вимог Підприємства.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. та прийняти постанову, якою задовольнити вимоги Підприємства про стягнення з Товариства 16 780,27 грн. зайво сплачених коштів, внаслідок завищення вартості ремонтних робіт. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 1166 ЦК України та ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзиву на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 04.03.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Полянського А.Г. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник) 09.07.2010 р. було укладено Договір на проведення ремонтно-будівельних робіт № 006/2010-с, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту 19 ливневих труб Корпусу № 10 (далі -Договір);

- згідно п. п. 2.1., 2.2. Договору вартість доручених підряднику робіт за даним договором визначається кошторисом та становить 22 000,61 грн., в т.ч. ПДВ - 3 666,77 грн. Розрахунок проводиться передоплатою 100 % від загальної суми договору на закупівлю покрівельних матеріалів;

- на виконання умов Договору Підприємством було здійснено передоплату у розмірі 22 000, 61 грн. на користь Товариства, що підтверджується платіжним дорученням № 412 від 11.08.2010 р.;

- в подальшому додатковою угодою № 1 від 15.09.2010 р. до Договору загальну суму за послуги було змінено з 22 000,61 грн. з ПДВ на 44 081,06 грн. з ПДВ, у зв'язку з чим Підприємство здійснило доплату у розмірі 22 000, 61 грн.;

- Товариство своєчасно виконало роботи за Договором, а Підприємство прийняло їх без будь-яких заперечень та зауважень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2010 року на загальну суму 44 081,06 грн. підписаним сторонами без зауважень, також сторони погодили та підписали локальний кошторис № 2-1-1 на заміну 19 ливневих труб Корпусу № 10 станом на 10.08.2010 р. (а.с.19-20); договірну ціну на заміну 19 ливневих труб Корпусу № 10 від 10.08.2010 р. (а.с.16) та довідку про вартість виконаних робіт за листопад 2010 року на загальну суму 44 081, 06 грн. (а.с.24);

- в період з 01.10.2010 р. по 31.05.2012 р. Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області (правонаступник - Державна фінансова інспекція Дніпропетровської області) (далі - Інспекція) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за результатами якої складено акт № 05-21/127 від 28.08.2012 р. в якому було зазначено про завищення Товариством вартості виконаних робіт за Договором на загальну суму 16 780,27 грн. яке утворилося внаслідок завищення в прямих витратах законодавчо встановленого розміру вартості людино-години робітників- будівельників, що є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- Інспекція 03.10.2012 р. надіслала Підприємству вимогу № 04-05-15/12170 про усунення виявлених порушень, щодо відшкодування зайво сплачених коштів у розмірі 16 780,27 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Товариством, в зв'язку з чим Підприємство звернулось з позовом до суду.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги обґрунтовуються актом ревізії Інспекції № 05-21/127 від 28.08.2012 р., при цьому, розмір завищеної вартості робіт Підприємство вважає заподіяними йому збитками.

За приписами частини першої та другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Підприємством та Товариством виникли на підставі Договору та додаткової угоди № 1 від 15.09.2010 р. до нього, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за Договором та додатковою угодою № 1 від 15.09.2010 р. сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами в Договорі та додатковій угоді № 1 від 15.09.2010 р.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що Договір та додаткова угода № 1 від 15.09.2010 р. в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій про те, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено Договір підряду та додаткову угоду № 1 від 15.09.2010 р. до нього, а кошти, які Підприємство просить стягнути з Товариства отримано останнім як оплату належно виконаних за Договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору і вони не можуть вважатися збитками, у зв'язку із чим господарські суди першої та апеляційної інстанції правомірно відмовили у задоволені позовних вимог Підприємства.

Доводи Підприємства, які містяться у касаційній скарзі, щодо акту ревізії Інспекції № 05-21/127 від 28.08.2012 р., зводяться до переоцінки цих доказів, а відтак не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111-5 та 111-7 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. у справі № 904/8879/13 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.