головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" на постанову від 14.01.2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20450/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" про стягнення 99 300,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились від відповідача: Ткачук О.С. (довіреність № 499/12 від 15.01.2014 р.)

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М.О.) від 13.11.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Калантай Н.Ф., Пашкіна С.А.) від 14.01.2014 року, у справі № 910/20450/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс-Трейд" заборгованість в сумі 99 300,00 грн. - основний борг та 1 986, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 34 ГПК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамс-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш" заборгованості в розмірі 99 300,00 грн. Позов вмотивовано посиланням на обставини щодо надання позивачем відповідачеві в період з січня по березень 2013 року включно транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 99 300,00 грн., які (послуги) останній прийняв, проте за них не розрахувався в порушення умов договору № 05/ТЕО-10 від 23.03.2010 року.

Судами встановлено таке.

23 березня 2010 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір № 05/ТЕО-10 про надання транспортно-експедиторських послуг (Договір).

Згідно умов п.1.1 Договору сторони передбачили, що даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні погоджених сторонами транспортно-експедиторських послуг пов'язаних із перевезенням вантажів у міжнародному автомобільному сполучені і наданих експедитором замовнику та при проведенні розрахунків за надані послуги.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що по закінченню перевезення сторони обмінюються оригіналами документів, а саме: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, товарно-супроводжувальні документи; у випадку, якщо експедитор залучав до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, експедитор надає замовнику завірені належним чином копії документів, які підтверджують виконання третіми особами таких робіт, а саме: договір, акт виконаних робіт.

В січні, лютому та березні 2013 року з метою виконання своїх зобов'язань перед відповідачем із надання транспортно-експедиційного обслуговування, позивач залучив до виконання своїх зобов'язань за Договором третіх осіб, а саме: ПП "Толд-Транс-Експедиція", ТОВ "НК", ПП "Рудо-Транс" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж".

На виконання вимог п.4.3. договору та з метою підтвердження виконання позивачем своїх обов'язків із надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг, позивач передав відповідачу наступні документи: акти звіряння взаєморозрахунків, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, а також належним чином засвідчені копії договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками.

Відповідач підписав, скріпив печаткою та повернув позивачу лише акти звіряння взаєморозрахунків від 01.04.2013 року, в яких відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 99 300,00 грн.

Відповідач не повернув позивачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні, а також відмовився від оплати послуг позивача в сумі 99 300,00 грн.

14.09.2013 року позивач звернувся до відповідача із вимогою по сплаті боргу в сумі 99 300,00 грн., однак відповіді відповідача на вказаний лист не отримав.

Станом на 12.09.2013 року розбіжності згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів між податковими зобов'язаннями ТОВ "Адамс-Трейд" та відображеним податковим кредитом ТОВ "Представництво "Ростсільмаш" за вказані періоди відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача та відповідача за період з 01.01.2013 року по 12.09.2013 року виявлено документальне підтвердження проведення господарських операцій між сторонами; відмова відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, не звільняє останнього від виконання обов'язку перед позивачем з оплати вартості наданих транспортно-експедиційних послуг в сумі 99 300,00 грн.; акти звірки взаєморозрахунків, що були укладені між сторонами, містять всі істотні умови, що можуть чітко вказати та підтвердити факт проведення господарських операцій між сторонами; таким чином встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Пунктом четвертим ч.1 ст. 84 ГПК України унормовано, що у мотивувальній частині рішення, зокрема, вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; докази, на підставі яких прийнято рішення.

Судами обох інстанцій не зазначено докази, якими підтверджується факт виконання позивачем вимог п.4.3. Договору в частині передачі відповідачеві актів звіряння взаєморозрахунків, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, а також належним чином засвідчених копій договорів та актів надання послуг, які позивач підписував із підприємствами-перевізниками, і, як наслідок, факт відмови відповідача від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, що свідчить про недоведеність встановлених судами обставин справи.

В порушення положень ст. 34 ГПК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суд прийняв в якості належних доказів на підтвердження здійснення господарських операцій акт звірки взаєморозрахунків та довідку ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Так, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

Що стосується довідки податкової інспекції, то вона видана на підставі даних податкової звітності, яка формується на підставі сукупності звітних, а не первинних бухгалтерських документів, і не містить посилань на результати перевірок платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій.

В порушення ст. 43 ГПК України суди не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідили змісту пунктів 2.2., 4.2. Договору, відповідно до яких на кожні окремі транспортно-експедиційні послуги (ТЕП) складається заявка, в якій встановлюється ціна, яка остаточно зазначається в рахунку-фактурі на кожну ТЕП; не дали оцінки факту неподання позивачем доказів складання заявок на підставі яких ним було залучено до виконання своїх зобов'язань за Договором третіх осіб, а саме: ПП "Толд-Транс-Експедиція", ТОВ "НК", ПП "Рудо-Транс" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво "Ростсільмаш", оскільки судами було порушено положення ст. 43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.