Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року господарського суду Харківської області від 15.07.2013 року у справі господарського суду № 5023/4205/12 Харківської області за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710 грн. у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Укрсоцбанк": не з'явилися, ПрАТ "Український страховий капітал": не з'явилися, ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів": Андрусенко А.О. (довіреність від 05.01.2012 року).

ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2012 року у справі № 5023/4205/12 прийнято до розгляду заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710 грн. (том 1, а.с. 2 - 4).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року, залишеною без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 відмовлено (том 1, а.с. 97 - 104, том 2, а.с. 26 - 32).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року постанову апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2012 року у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що судами фактично не досліджувалися обставини прийнятого третейським судом рішення, матеріали третейської справи витребувалися ухвалою суду про призначення до розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, але не надійшли на вимогу суду та не були досліджені в судовому засіданні в порушення статті 43 ГПК України, яка визначає принцип безпосередньої оцінки доказів в ході судового процесу.

Також касаційним судом зазначено про помилковість висновків судів про недоведення заявником обставин того, що оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання прав та обов'язків заявника (ПАТ "Укрсоцбанк"), який не брав участі в розгляді спору третейським судом, оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Український страховий капітал" є конкурсними кредиторами боржника ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" у справі про банкрутство № 5023/1993/12, що відповідно до статей 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), дозволяє їм оспорювати результат визнання грошових вимог один одного, оскільки він впливає на кількість голосів конкурсного кредитора у справі про банкрутство та компетентність прийняття рішень зборами (комітетом) кредиторів боржника.

За результатами нового розгляду справи ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2013 року (суддя Калініченко Н.В.) відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" в задоволенні заяви про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 мотивуючи дотриманням законодавства про третейські суди при розгляді зазначеного спору (том 2, а.с. 203 - 211).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення третейського суду, судові витрати покласти на ПрАТ "Український страховий капітал" та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин справи та невідповідністю фактичним обставинам справи висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Шутенко І.А., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 15.07.2013 року у справі № 5023/4205/12 - без змін з тих же підстав (том 3, а.с. 112 - 122).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 05.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення третейського суду, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), статей 14, 16 - 19, 30, 51 Закону України "Про третейські суди", статей 2, 111-12, 122-1, 122-3 - 122-5 ГПК України. Скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівок Вищого господарського суду України згідно постанови від 23.04.2013 року у даній справі та не враховано доводів банку щодо неналежного місця проведення третейського розгляду та складу третейського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 05.09.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 15.07.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" Андрусенка А.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 122-1 ГПК України.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду викладені у частині 2 статті 122-5 ГПК України.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 122-4 ГПК України, справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня надходження до господарського суду заяви про скасування рішення третейського суду. При розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 1225 цього Кодексу. Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цим розділом.

Статтею 122-3 ГПК України передбачено, що господарський суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 стягнено з ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" (відповідач за третейською справою) на користь ПрАТ "Український страховий капітал" (позивач за третейською справою) заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року на суму 7 434 710 грн., витрати, пов'язані з розглядом третейського спору покладено на ПрАТ "Український страховий капітал" (том 1, а.с. 40 - 41).

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року задоволено заяву ПрАТ "Український страховий капітал" про видачу виконавчого документа, видано наказ на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11. Зазначена ухвала є чинною (том 1, а.с. 42 - 44).

Судами встановлено, що в подальшому ПрАТ "Український страховий капітал" звернулося до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" з грошовими вимогами на суму понад 21 млн. гривень, з яких 7 434 710 грн. обґрунтовувалися, як безспірні, згідно Ухвали господарського суду Харківської області від 07.12.2011 року у справі № 5023/9073/11 про видачу виконавчого документу на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11, і така справа про банкрутство № 5032/1993/12 була порушена 03.05.2012 року щодо боржника ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", що підтверджується матеріалами даної справи - Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року (том 1, а.с. 75-83).

Також суди встановили, що з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5023/1993/12 вбачається затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою суду першої інстанції 29.08.2012 року, до якого включено грошові вимоги ініціюючого кредитора ПрАТ "Український страховий капітал" на суму 21 221 823 грн. та часткове включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 1 113 грн. та залишення її в силі апеляційним судом.

Судами встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк", як заставний кредитор боржника (відповідача у третейській справі), вважає, що рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 безпосередньо стосується його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки невиконання відповідачем безспірних зобов'язань перед позивачем, що виникли на підставі оскаржуваного рішення третейського суду, впродовж більш як трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження стало підставою для порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство, що позбавляє банк, як іпотекодержателя, можливості здійснити примусове стягнення заборгованості за рахунок заставного майна боржника. При цьому, про існування оскаржуваного рішення третейського суду банк дізнався 17.07.2012 року, а саме після подання заяви з грошовими вимогами до боржника справі про банкрутство № 5032/1993/12 та ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення третейського суду при новому розгляді справи та оцінивши матеріали третейської справи № 3/01-11, витребувані ухвалою господарського суду від 01.06.2013 року на виконання вказівок касаційного суду згідно Постанови від 23.04.2013 року у даній справі, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви скаржника про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 про стягнення з ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" на користь ПрАТ "Український страховий капітал" 7 434 710 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів.

При цьому судами встановлено, що справа № 3/01-11 розглянута в Харківському обласному постійно діючому третейському суді 27.10.2011 року суддею Дмитренко Миколою Івановичем, що відповідає умовам третейської угоди між сторонами від 04.02.2011 року, якою визначено зазначений третейський суд та зазначену особу, як компетентний суд при розгляді спорів між сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року (том 1, а.с. 34, 40, 41).

Апеляційним судом відхилені доводи скаржника про відсутність в переліку суддів зазначеного третейського суду судді Дмитренка Миколи Івановича з посиланням на те, що в списку суддів Харківського обласного постійно діючого третейського суду значиться під № 4 "суддя Дмитренко Миколай Іванович". При цьому суд, дійшов висновку про тотожність імен "Микола" та "Миколай" в українській мові (том 2, а.с. 105, том 3 а.с. 98-100).

Також апеляційним судом витребувано та оглянуто в судовому засіданні справу № 3/01-11 Харківського обласного постійно діючого третейського суду із долученням до матеріалів справи в господарському суді копій матеріалів оглянутої справи № 3/01-11 (том 3, а.с. 53-101), що спростовує доводи скаржника про невиконання вказівок суду касаційної інстанції згідно Постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року.

Апеляційним судом встановлено, що справа про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" № 5023/1993/12 порушена 03.05.2012 року, а отже, на момент розгляду справи у третейському суді в 2011 році не існувало конкуренції вимог між кредиторами ПАТ "Український страховий капітал" та ПАТ "Укрсоцбанк", внаслідок чого суд відхилив доводи банку про розгляд справи третейським судом без його участі, як такі, що можуть стати підставою для скасування рішення третейського суду.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду, вважає їх такими, що зроблені з врахуванням судами вказівок Вищого господарського суду України згідно Постанови від 23.04.2013 року у даній справі. Доводи скаржника про неналежний склад суду, про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі № 3/01-11 та про невиконання вказівок суду касаційної інстанції згідно Постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року є необґрунтованими як такі, що спростовані оскаржуваною постановою апеляційного суду та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих судами актів.