головуючого судді суддів Кролевець О.А. (доповідач у справі) Воліка І.М. Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 916/2122/13 господарського суду Одеської області за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1. Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Міністерства оборони України, 2. 9 Спортивного клубу Управління спорту Міністерства оборони України про визнання договору недійсним за участю представників:

прокуратури: Ягоднік С.М.

позивача: Заінчковський Д.А.

відповідача-1: Комлєв С.В.

відповідача-2: не з'явився

третьої особи-1: Павлов С.О.

третьої особи-2: не з'явився

Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 5 995,5 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а, укладеного 03.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" (надалі - "ТОВ "Грін Коін") та Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" (надалі - "ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест").

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Грін Коін" не було власником спірного нерухомого майна, а тому укладений правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Також прокурор зазначав, що оскаржуваний договір було укладено без дотримання встановленого законодавством порядку відчуження нерухомого військового майна, а саме за відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження об'єктів нерухомості та інших споруд військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а). Крім того, спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею, за рішенням директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Мельника В.Л., який перевищив свої повноваження, надані йому Міністром оборони довіреністю № 610 від 09.03.2006 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2013 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з посиланням на витяг Одеського міського бюро технічної інвентаризації № 16173852 від 04.10.2007 р., виходив з того, що на час вирішення спору по суті ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" є власником нежитлових будівель загальною площею 5 995,5 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а. Також суд зазначив, що на момент укладення оскаржуваного договору рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032 було чинним, право власності на нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ "Грін Коін", а тому ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" є добросовісним набувачем. Місцевий господарський суд вказав на відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.10.2007 р., оскільки Кабінет Міністрів України, як особа, що вважає себе власником спірного майна, може захистити свої права лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених ст. 388 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (судді Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та третя особа-2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Мельник В.Л., та ТОВ "Грін Коін" було укладено договори № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 р. № 11/007/03-061/ОЦс, а також додаткову угоду № 1 від 25.03.2006 р. до договору № 11/008/03-062/ОЦс.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032 визнано дійсним договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р., укладений між Міністерством оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) - "Укроборонбуд", та ТОВ "Грін Коін"; визнано за ТОВ "Грін Коін" право власності на майно, розташоване на території військового містечка № 216, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2, а саме: бойлерну - 311,9 м2; комплекс біля басейну - 1 380,9 м2, який складається з басейну 1 - 1 050,0 м2 та басейну 2 - 425 м2; бігову доріжку - 623,3 м2; казарму - 417,7 м2; спортивний зал № 1 - 1 135,4 м2; спортивний зал № 2 та адміністративне приміщення - 651,3 м2; також привласнено зазначеному нерухомому майну поштову адресу: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2-а.

Як було з'ясовано судами, ТОВ "Грін Коін" за договором купівлі-продажу від 03.10.2007 р. відчужило нежитлові будівлі в місті Одесі по пров. Сільськогосподарський, 2, на користь ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" зі зміною при цьому їх адреси на пров. Сільськогосподарський, 2-а.

При цьому ТОВ "Грін Коін" здійснювало розпорядження спірним майном на підставі визнаного за ним рішенням господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032 права власності на вказане майно.

Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 04.10.2007 р. було зареєстровано право власності на об'єкти, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2-а, за ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" (витяг № 16173852).

В подальшому, 10.01.2008 р., господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 15-17/183-07-7032, яким рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032 скасовано за нововиявленими обставинами, в задоволенні позову ТОВ "Грін Коін" до Міністерства оборони України про визнання договору дійсним і визнання права власності відмовлено.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2008 р.

Також господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2008 р. у справі № 15/34-08-725, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 р. та Вищого господарського суду України від 27.07.2009 р., інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р., договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р. та додаткову угоду № 1 до цього договору визнано недійсними як такі, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства.

Наведене стало підставою для звернення Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з позовом про визнання укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 5 995,5 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а, від 03.10.2007 р. недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні вказаного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кабінет Міністрів України, як особа, що вважає себе власником спірного майна, може захистити свої права лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених ст. 388 ЦК України. Також суди зазначили, що на момент укладення оскаржуваного договору рішення господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032 було чинним, право власності на нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ "Грін Коін", а тому ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" є добросовісним набувачем.

Колегія суддів оцінює висновки судів як необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Проте, наведене судами враховано не було.

В той же час, одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вказаний спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Статтею 387 ЦК України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до невласника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

В той же час, чинним законодавством ( ЦК України (435-15) ) встановлено певні умови, за яких власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки право власності ТОВ "Грін Коін" на нежитлові будівлі загальною площею 5 995,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2, було визнано рішенням господарського суду Одеської області від 31.08.2007 р. у справі № 17/183-07-7032, яке в подальшому було скасовано рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2008 р. у справі № 15-17/183-07-7032, то висновок судів, що ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" є добросовісним набувачем спірного майна є передчасним.

Крім того, господарськими судами, всупереч приписів ст. 43 ГПК України, не було з'ясовано, у чиєму фактичному володінні перебувають нежитлові будівлі загальною площею 5 995,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а. Також не було надано оцінки доводам прокуратури про здійснення володіння та користування спірним нерухомим майном 9 Спортивним клубом Управління спорту Міністерства оборони України, а також доказам, наданим в їх підтвердження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено певні особливості відчуження військового майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Всупереч вказаному, господарськими судами попередніх інстанції не надано правової оцінки доводам, на які посилався прокурор в обґрунтування позову. Зокрема, вироку Шевченківського районного суду від 20.10.2010 р. щодо дій директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельника В.Л., спрямованих на відчуження спірного військового майна на користь ТОВ "Грін Коін" за договором № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р., які передували укладенню оскаржуваного договору купівлі продажу від 03.10.2007 р. Відтак, судами не будо з'ясовано, чи вибули нежитлові будівлі загальною площею 5 995,5 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2а, з державної власності за волею держави або поза її волею.

Пунктом 3 частини 1 статті 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 916/2122/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.