Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Васищак І.М., Чернов Є.В. за участю представників: Міністерства оборони України публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" розглянув касаційну скаргу Хмелевська А.П. Іскра Л.О. Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 у справі № 910/10630/13 господарського суду міста Києва за позовом Міністерства оборони України до третя особа публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес група "Капітал" про стягнення суми банківської гарантії

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. (суддя: Самсін Р.І. ) в позові про стягнення суми банківської гарантії відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (судді: Зеленіна В.О., Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. залишено без зміни.

Міністерство оборони України в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник доводить, що за умовами банківської гарантії відповідач безумовно зобов'язувався виплатити грошову суму у випадку невиконання чи неналежного виконання договору, однак суд надав невірну правову оцінку обставинам справи, оскільки з пред'явленої позивачем вимоги вбачається неналежне виконання умов договору, що є гарантійним випадком та підставою для стягнення суми гарантії.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім" у відзиві твердження скарги заперечує з тих мотивів, що умовами банківської гарантії № 19-1/2012-Г від 12.06.2012 р. не забезпечувалось "своєчасне надання документів на здійснення оплат", вважає вимоги скарги такими, що не ґрунтуються на законі, тому просить в задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.07.2012 між Міністерством оборони України та ТОВ "Бізнес група "Капітал" було укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення (послуг з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/5/12/2 (надалі-договір).

В п. 11.1 договору зазначено, що виконавець забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 3% від ціни договору (розділ ІІІ договору) банківською гарантією від 12.06.2012 р. № 19-1/2012-Г виданою ПАТ "Банк "Кліринговий дім" на суму 368203, 58 грн.

Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку, як гаранта, сплатити на користь Міністерства оборони України суму гарантії внаслідок порушення постачальником п. 4.1 та п. 4.2 договору позивач звернувся до гаранта з вимогою № 286/8/139 від 15.01.2013 р. в якій просив сплатити гарантійну суму в розмірі 368203,58 грн.

Проте, вимога залишилась без виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Встановлено, що у вимозі № 286/8/139 від 15.01.2013 р. позивач зазначив, що згідно з умовами тендерної документації виконавець надав замовнику в рахунок забезпечення виконання договорів від 02.07.2012р. № 286/5/12/2 банківську гарантію від 12.06.2012 р. № 19-1/2012-Г на суму 368203, 58 грн., № 286/5/12/3 банківську гарантію від 12.06.2012 р. № 19-2/2012-Г на суму 222091, 58 грн. та № 286/5/12/4 банківську гарантію від 12.06.2012 р. № 19-3/2012-Г на суму 50688, 60 грн. видані ПАТ "Банк "Кліринговий дім"; разом з тим, постачальник не виконав умов п. 4.1 та п. 4.2 зазначених договорів щодо своєчасного надання документів на здійснення оплати послуг постачання зазначеної продукції з прання і сухого чищення білизни, обмундирування спецодягу та іншого речового майна; станом на 31.12.2012 р. виконавець не надав зазначені у договорах документи, що підтверджено актами звіряння від 15.01.2013 р.

В ч. 1 ст. 563 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У п. 6 банківської гарантії № 19-1/2012-Г від 12.06.2012 р. визначено, що письмова вимога бенефіціара до гаранта про сплату по цій гарантії пред'являється у строк, визначений в цій гарантії, у випадку якщо принципал не виконав у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором про закупівлю стосовно якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору про закупівлю.

З аналізу п. 6 банківської гарантії № 19-1/2012-Г від 12.06.2012 р. та положень ч. 1 ст. 563 ЦК України випливає, що гарант здійснює виплату гарантійної суми лише у разі настання гарантійного випадку - невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання у відповідності до ч. 1 ст. 563 ЦКУ, відповідно право бенефіціара на звернення до гаранта з грошовою вимогою не виникає, якщо відсутня така підстава, як порушення основного зобов'язання боржником.

Проте, умовами банківської гарантії № 19-1/2012-Г від 12.06.2012 р. не забезпечувалось "своєчасне надання документів на здійснення оплат" принципалом.

До того ж, у вимозі за вих. № 286/8/139 від 15.01.2013 р. взагалі відсутні посилання на порушення зобов'язань за договором про закупівлю стосовно якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору, а вимогу пред'явлено через невиконання умов п. 4.1 та п. 4.2 договорів щодо своєчасного надання документів на здійснення оплати послуг постачання продукції.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, вказані в гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Частиною 1 статті 565 ЦК України передбачено право гаранта відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії.

Таким чином, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

В зв'язку з зазначеним, суд правомірно не прийняв до уваги акти № 920, № 1127, 1128 (без дати за 2012 р.), як докази недоброякісно наданих послуг, так-як відсутні підстави вбачати їх відношення до вимоги за гарантією.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. у справі № 910/10630/13 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.