Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: позивача ОСОБА_4 - довіреність від 26.10.2011 р. відповідачів Вільотнік Г.С. - довіреність від 09.01.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області на постанову від 02.12.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 921/226/13-г/6 господарського суду Тернопільської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до - Тернопільської районної державної адміністрації; - Головного управління Держземагентства у Тернопільській області; - Тернопільського районного управління юстиції про визнання незаконною відмови Тернопільської РДА про надання дозволу на зміну виду використання земельних ділянок, визнання права на державну реєстрацію зміни виду використання земельних ділянок та інше

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. частково задоволені позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 до Тернопільської райдержадміністрації, Головного управління Держземагентства у Тернопільській області та Тернопільського районного управління юстиції, з урахуванням ухвали суду від 17.05.2013 р., а саме:

- визнано незаконною відмову Тернопільської районної державної адміністрації дати ФОП ОСОБА_6 дозвіл на зміну виду використання земельних ділянок площею 3,02 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010417) та площею 3,72 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010418), що розташовані на території Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту), в межах категорії їх цільового використання, із "землі сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва)" на "землі сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва)";

- визнати за ОСОБА_6 право на державну реєстрацію зміни виду використання земельних ділянок площею 3,02 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010417) та площею 3,72 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010418), що розташовані на території Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту), в межах категорії їх цільового використання, із "землі сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва)" на "землі сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва)";

- зобов'язано Головне управління Держземагенства у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості про зареєстровані земельні ділянки площею 3,02 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010417) та площею 3,72 га (кадастровий номер земельної ділянки 6125289800010010418), що розташовані на території Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту) щодо виду використання цих земельних ділянок: "землі сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва)" та надати ФОП ОСОБА_6 витяги з Державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки.

В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання реєстрації відомостей про земельні ділянки в реєстрі прав на нерухоме майно та щодо видачі свідоцтва про право власності на земельні ділянки позивача, відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив, що діями райдержадміністрації було порушено права позивача як власника земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що унеможливлює їх використання відповідно до визначеного ним виду використання відповідно до розробленого Робочого проекту в межах однієї категорії земель - для індивідуального садівництва, а також перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, отримання відповідних доходів та реалізації його законних прав та інтересів, а відтак.

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, в даному випадку не відбувається зміна цільового призначення, а йдеться лише про зміну виду використання земельної ділянки в рамках цільового призначення земельної ділянки.

02.07.2013 р. господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання рішення в частині зобов'язання Головне управління Держземагенства у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру (поземельної книги) відомості про зареєстровані земельні ділянки та надання ФОП ОСОБА_6 витягів з Державного земельного кадастру (а.с. 78).

При цьому, листом від 02.07.2013 р. на заяву ФОП ОСОБА_6 господарським судом роз'яснено, що в силу приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) судовий наказ оформлюється щодо акта господарського суду чи його частини, які підлягають примусовому виконанню (як-то зобовязання вчинити дії, звернути стягнення на майно тощо) (а.с. 77).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.07.2013 р. задоволено заяву ФОП ОСОБА_6 про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення за наказом суду від 02.07.2013 р., проведено заміну боржника з Головного управління Держземагентства у Тернопільській області на Відділ Держземагентства у Тернопільському районі. Відмовлено заявнику у видачі нового наказу у зв'язку із зміною боржника його правонаступником (а.с. 86-88).

31.07.2013 р. до господарського суду Тернопільської області надійшла заява Відділу Держземагентства у Тернопільській області, у якій відповідач просив зупинити виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду від 18.04.2013 р., зі змісту якої такої вбачається, що в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України, Відділ Держземагентства просив суд надати роз'яснення щодо виконання рішення суду в частині зобов'язання внести до Державного земельного кадастру даних щодо виду використання спірних земельних ділянок, з огляду на встановлений законом мораторій на здійснення таких дій (а.с. 108-111).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08.08.2013 р. відхилено заяву Відділу Держземагентства у Тернопільській області про роз'яснення виконання рішення суду від 18.04.2013 р. з посиланням на те, що звертаючись до суду із вказаною заявою, Відділ Держземагентства вказував на неможливість виконання рішення суду, так як в результаті проведення виконання рішення будуть порушені норм чинного законодавства щодо мораторію на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, що є підставою для зупинення виконання судового рішення. Проте, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви Відділу Держземагентства суд зазначав, що в даному випадку не відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки, а йдеться про зміну виду використання цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, дійшовши висновку щодо відсутності правових підстав для зупинення виконання судового рішення та його роз'яснення (а.с. 141-143).

14.08.2013 р. до господарського суду Тернопільської області надійшла заява Відділу Держземагентства № 12-27/161 від 13.08.2013 р. про відстрочення виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. у даній справі до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (а.с. 146-149).

Заява з посилання на статтю 36 Закону України "Про виконавче провадження" обґрунтована тим, що пунктом 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Заявник зазначав, що у зв'язку з тим, що згідно частин 2, 3 резолютивної частини судового рішення допускається зміна цільового призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виконання судового рішення унеможливлено з огляду на встановлену законом заборону, що свідчить про необхідність відстрочити виконання судового рішення від 18.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 р. (суддя Бурда Н.М.) відхилено заяву № 12-27/161 від 13.08.2013 р. Відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області про відстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. даній справі (а.с. 182-184).

Суд першої інстанції посилаючись на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України та положення постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 р. № 9 (v0009600-12) дійшов висновку, що посилання заявника, як на підставу подання заяви про відстрочку виконання рішення суду, на дію мораторію на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки рішенням суду від 18.04.2013 р. встановлено, що ним змінюється тільки вид використання земельної ділянки в межах цільового призначення земельної ділянки, а відтак заява відповідача є необґрунтованою.

За апеляційною скаргою Відділу Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області Львівський апеляційний господарський суд (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, постановою від 02.12.2013 р. залишив її без змін з тих же підстав.

Відділ Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.08.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у даній справі скасувати та прийняти нову постанову, якою відстрочити виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2016 р. відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи щодо наявності підстав для відстрочки виконання рішення суду.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просив залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на встановлення судами відсутність правових підстав для відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип обов'язковості виконання судових рішень та передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

За приписами статті 116 цього Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділ Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області звернувся до господарського суду з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. у даній справі до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , вказуючи, зокрема, на законодавчо встановлену заборону зміни цільового призначення спірних земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 43 цього Кодексу.

Здійснюючи апеляційне провадження судом апеляційної інстанції стосовно доводів скаржника, в частині посилання на пункт 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України (2768-14) , яким передбачено, що не допускається до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, було встановлено, що дії позивача не відповідають даному положенню, оскільки відповідно до положень статей 19 та 22 Земельного кодексу України ведення індивідуального садівництва є одним з видів використання земель сільськогосподарського призначення, як і ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому, при зміні виду використання земельні ділянки не змінять свого цільового призначення, як землі сільськогосподарського призначення, дійшовши висновку, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення може використовуватися для різних потреб та у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до кодів Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 (z1011-10) , землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підрозділ 01.01), та для індивідуального садівництва (підрозділ 01.05), оскільки такі види цільового призначення земель відносяться до Розділу 01 Секції А - землі сільськогосподарського призначення.

Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, в даному випадку не відбувається зміна цільового призначення, а йдеться лише про зміну виду використання земельної ділянки в рамках цільового призначення земельної ділянки, що свідчить про помилковість посилань скаржника, як на підставу для відстрочки виконання рішення, на дію мораторію на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки в даному випадку змінюється лише вид використання земельної ділянки в межах цільового призначення земельної ділянки.

При цьому, як вбачається з рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р. наведені підстави уже були предметом дослідження суду під час розгляду справи по суті, а рішення господарського суду від 18.04.2013 року набрало законної сили, не змінено та не скасовано, і відповідно до норм чинного законодавства є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлення судами відсутності правових підстав для відстрочки виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.04.2013 р., колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.