Т. Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивача Зайцева І.В., дов. від 16.10.2013 р. відповідача відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином); не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третьої особи третьої особи ОСОБА_5, дов. від 11.03.2013 р. Галя Є.С., дов. від 17.04.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 911/396/13-г Господарського суду Київської області за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до - Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_8; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" про визнання недійсними прилюдних торгів

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція", а саме: майнового комплексу ремонтно-технічної бази загальною площею 1628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що відбулися 05.11.201 року, оформлені протоколом № 11-0101/12 проведення прилюдних торгів та складеним за результатом їх проведення актом № 28076178 від 06.11.2012 року про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів. Позивач, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначив на проведення процедури реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки з порушенням вимог пунктів 1.4, 3.17, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 (z0745-99) , статей 43, 47, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , пункту 8 статті 37, статей 7, 11, 39, 54, 57 Закону України "Про виконавче провадження", що вплинуло на результати торгів та призвело до порушення законних інтересів позивача як іпотекодержателя, а саме: не додержано вимог законодавства щодо опису та арешту нерухомого майна боржника, майно реалізовано на підставі наданого неповного пакету документів, не зупинено виконавче провадження за наявності обов'язкових для цього підстав з огляду на банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, спеціалізована торгуюча організація порушила правила доведення до відома потенційних покупців інформації про лот, порушено порядок та процедуру складання акта державного виконавця про реалізацію майна з прилюдних торгів.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" - відхилили позов у повному обсязі, вказавши, що підготовка та процедура проведення прилюдних торгів відбувалися з дотриманням вимог чинного законодавства, позивач не навів підстав, передбачених для визнання недійсним результатів торгів, як правочину, не вказав, які його права та інтереси було порушено спірним правочином, позивачу було відмовлено у його скаргах на дії органу державної виконавчої служби у даному виконавчому провадженні.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2013 року (суддя Кошик А.Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як таке, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки: висновки судів про законність звернення стягнення на предмет іпотеки суперечать визначеному умовами договору та статтями 33, 38 Закону України "Про іпотеку" порядку звернення стягнення на предмет іпотеки; спеціалізованою торгуючою організацією порушено правила проведення прилюдних торгів стосовно доведення до відома потенційних покупців інформації про лот в порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про іпотеку"; суд апеляційної інстанції безпідставно не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо необхідності зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", невірно застосував приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не з'ясувавши самостійно обставини, про які зазначав позивач; суди не надали оцінки порушенням при оформленні акта про реалізацію предмета іпотеки.

Треті особи відхилили доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Відповідачі не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначений спосіб, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки сторін виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; за частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; згідно з частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом пункту 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5 (z0745-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038 (z0745-99) , з подальшими змінами та доповненнями, під прилюдними торгами розуміється продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Результатом проведення публічних торгів є визначення покупця-переможця публічних торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу та складання акта про проведення прилюдних торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої видачі свідоцтва про придбання майна.

З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином, а особа, що не є учасником правочину, може звернутися до суду з позовом про недійсність цього правочину з підстав, зазначених у частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з правової природи оспорюваних торгів, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. При вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2011 у справі № 7/041-11 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт-Експедиція" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 2269109,70 грн. заборгованості по кредиту за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, 670613, 27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 102966,42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28445,19 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом та судові витрати: 24275 грн. 48 коп. державного мита та 224 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; на виконання вказаного рішення 19.07.2011 Господарським судом Київської області видано наказ про його примусове виконання.

01.08.2011 головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області прийнято постанову ВП № 28076178 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області № 7/041-11 від 19.07.2011 про стягнення з ТОВ "Трансфорт Експедиція" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" 2269109,86 грн. кредитної заборгованості, 670613,27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 102966,42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28445,19 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом та судові витрати: 24275,48 грн. державного мита та 224,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В ході виконавчого провадження № 28076178 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області проведено опис та арешт майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", а саме: нерухомого майна - майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1 628,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт.

Також судами встановлено, що вищезазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці позивача відповідно до договору іпотеки, укладеного 02.11.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансферт Експедиція" та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", за умовами якого іпотекодержатель (позивач) має право у випадку невиконання іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансферт Експедиція" своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках та цим Іпотечним договором, отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 4942000,00 грн. (пункт 1.5. договору іпотеки від 02.11.2007).

Листом від 09.09.2011 № С11-120-1-1/134, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до органу державної виконавчої служби з проханням накласти арешт та реалізувати в установленому законодавством порядку спірне нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику.

Після проведення виконавчих дій стосовно опису та арешту майна боржника, 29.02.2012 старшим державним виконавцем на виконання вимог статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні виконавчого провадження № 28076178 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега".

З метою визначення ринкової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" у травні 2012 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група", за наданим яким Висновком з незалежної оцінки майна від 24.05.2012 ринкова вартість спірного нерухомого майна на дату проведення оцінки становить 2913199,00 грн. без урахування ПДВ.

Згідно з актом з незалежної оцінки нерухомого майна, складеного 02.07.2012 експертом Товариством з обмеженою відповіальністю "Оціночна компанія "Вега", ринкова вартість нерухомого майна станом на 02.07.2012 без урахування ПДВ становить 884962 грн.

Копія висновку з незалежної оцінки майна від 02.07.2012 направлялась позивачу органом державної виконавчої служби листом від 12.09.2012 № 10292/531-16-18 та, як вбачається з відмітки на ньому, отримана позивачем 26.09.2012. Станом на 03.10.2012 оцінка арештованого майна оскаржена не була, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про відсутність надходження повідомлення про оскарження оцінки. Позивач направив заяву від 02.10.2012 № С11-120-1/09/4817 про призначення рецензування звіту від 02.07.2012, що отримана органом державної виконавчої служби 15.10.2012, про що свідчить відповідний вхідний штамп на ній; будь-яких інших доказів в підтвердження надіслання та отримання органом державної виконавчої служби вимоги про рецензування звіту оцінки раніше, зокрема, на дату складення довідки, та передачі майна на реалізацію, позивачем не надано.

11.10.2012 нерухоме майно передане на реалізацію, в зв'язку з чим 15.10.2012 Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" укладено договір № 11-0101/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" опублікувало за місцезнаходженням предмета іпотеки в газеті "Авізо" від 19.10.2012 № 82 (1559) та газеті "Експрес Об'ява" від 19.10.2012 № 203 (4683) повідомлення про проведення прилюдних торгів, у якому зазначило інформацію про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Згідно з свідоцтвами про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Експрес Об'ява" КВ № 13647-2621 ПР та "Авізо" КВ 208 є друкованими засобами масової інформації із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження

05.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" проведено публічні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна, а саме: майнового комплексу ремонтно-технічної бази загальною площею 1628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; переможцем торгів визнано єдиного учасника - ОСОБА_8, що придбала майновий комплекс ремонтно-технічної бази за 884962,00 грн. без ПДВ, про що складено відповідний протокол.

Згідно з випискою з рахунку управління Державної казначейської служби України у Київській області, сформованої 07.11.2012 року, на рахунок № 37312006022725 надійшли кошти від платника ОСОБА_8 в сумі 793102,66 грн. - оплата за лот № 2 згідно з протоколом № 11-0101/12 від 05.11.2012 року. На підставі протоколу проведення торгів з реалізації нерухомого майна від 05.11.2012 № 11-0101/12, підписаного ліцитатором і переможцем та затвердженого в.о. директора Київської філії ТОВ "ТД "Еліт Сервіс", видано акти державного виконавця № 28076178 про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів від 06.11.2012 та про реалізацію предмета іпотеки від 07.11.2013.

На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 07.11.2012 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Василевич Т.М., 10.11.2012 приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 видано свідоцтво про придбання ОСОБА_8 майна з прилюдних торгів № 1334, а саме майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1628,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. 27.12.2012 згідно з свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна № 1334 від 10.11.2012 Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_8.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження" (606-14) до призначення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; матеріалами справи підтверджено виконання спеціалізованою торгуючою організацією правил проведення прилюдних торгів стосовно доведення до відома потенційних покупців інформації про лот; позивач не довів обставин щодо присутності на торгах сторонньої особи та складання акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів без перевірки надходження коштів на рахунок державної виконавчої служби, не вказав, яким чином недоліки у оформлення зазначеного акта впливають на результати торгів та порушують права та інтереси позивача; доводи позивача про реалізацію майна на підставі неповного пакета документів та порушення пункту 3.2 Тимчасового положення не підтверджуються доказами оскарження відповідних дій органу державної виконавчої служби; позивач не довів порушення своїх прав та інтересів спірними торгами; попередня редакція пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачала обов'язкового зупинення виконавчого провадження за обставин звернення державним виконавцем стягнення на заставлене майно.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції підтвердив законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції відповідно до встановлених ними обставин справи, а також вказав, що звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, здійснено державним виконавцем за заявою самого позивача, тобто, з дотриманням підстав та процедури звернення, стягнення на майно, що перебуває в іпотеці; постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року у справі № Б3/080-12 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № Б3/080-12, відтак, та встановлені нею факти не може бути взято до уваги судом в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зазначає, що Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" під поняттям іпотеки мається на увазі забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншим кредиторами цього боржника, у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Також статтею 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється для задоволення вимог іпотекодержателя органом виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

При цьому використання іпотекодержателем для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням засобу його забезпечення (з урахуванням встановлених Законом України "Про іпотеку" (898-15) особливих наслідків та можливостей, пов'язаних з використанням спеціального порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у вигляді заборони у певних випадках надання відстрочки виконання відповідного судового рішення, можливості виселення мешканців з житлового будинку тощо) є правом іпотекодержателя.

Відповідно до статей 1, 2, 17, 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державною виконавчою службою здійснюється процедура примусового виконання судових рішень, яка проводиться на підставах, у межах та у спосіб, визначених цим Законом; виконавчою службою здійснюються дії на виконання судових наказів, зокрема, дії зі звернення стягнення на майно боржника.

За статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та в іноземній валюті; в разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Згідно зі статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

За змістом наведених вище положень законодавства, статей 52 та 54 Закону України "Про виконавче провадження" допускається звернення стягнення на спірне майно в межах примусового виконання судового рішення для задоволення вимог сятгувача-заставодержавтеля, що здійснюється державним виконавцем за приписами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) ; умови та порядок виконання судових рішень визначено також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (z0489-12) ; реалізація арештованого майна згідно з пунктом 4.5, підпунктом 4.5.3 Інструкції здійснюється відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" (шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах) та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 (z0745-99) .

Водночас за змістом пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно із абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись з урахуванням правил, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, орган державної виконавчої служби діяв на виконання наказу, виданого господарським судом на підставі судового рішення про задоволення грошових вимог позивача, що одночасно також є іпотекодержателем, який, однак, не звертався в судовому порядку за реалізацією свого права на задоволення вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; наявність листа позивача, на який послався суд апеляційної інстанції, не може змінювати законодавчо встановлені підстави та відповідний порядок звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні.

Таким чином, судами не досліджено та не надано оцінки додержанню вимог законодавства щодо порядку звернення стягнення на спірне майно та процедури його реалізації відповідно до дійсних підстав такого стягнення, а також, відповідно, законності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину з огляду на приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.