головуючого судді Кота О.В. суддів: Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: Стельмах Ю.М. - за дов. від 27.02.2014 р. від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013 р. та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі № 924/1048/13 господарського суду Хмельницької області за позовом Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області до Приватного акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Хмельницької області про стягнення 2 409 973,01 грн.

Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 2 409 973,01 грн. заборгованості за бюджетними позичками, а саме: 53 600,00 грн. простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та 25 403,04 грн. пені за 1995 рік; 491 700,00 грн. простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та 1 444 743,45 грн. пені за 1996 рік; 142 600,00 грн. простроченої заборгованості за бюджетною позичкою та 251 926,52 грн. пені за 1997 рік (з урахуванням заяви від 16.09.2013 р. про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2013р. (суддя Субботіна Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. (головуючий суддя Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Сініцина Л.М.), у позові відмовлено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статті 11 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, статті 17 Бюджетного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", постанови Кабінету міністрів України від 31.05.1995р. № 370 "Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році" (370-95-п) , постанови Кабінету міністрів України від 12.03.1996р. № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" (323-96-п) , постанови Кабінету міністрів України "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" від 04.02.1997р. № 124 (124-97-п) , Порядку надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995р. № 119/109/193 (z0334-95) , Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113 (z0265-96) , Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997р. № 70/54/18 (z0212-97) , з огляду на не доведення позивачем належним чином факту отримання відповідачем бюджетних позичок у сумі, заявленій до стягнення.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, третя особа у справі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 17 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про поставки за рахунок коштів державного бюджету", Указу Президента України від 16.01.1995р. № 51 (51/95) , Указу Президенту України від 18.01.1996р. № 62 (62/96) , постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996р. № 323 (323-96-п) , постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997р. № 124 (124-97-п) , Порядку надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995р. № 119/109/193 (z0334-95) , Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113 (z0265-96) , Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997р. № 70/54/18 (z0212-97) , Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і засобами захисту рослин під урожай 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України, Міністерства промисловості України, Міністерства фінансів України, Державного комітету по матеріальних резервах, Державного комітету нафтової, газової і нафтопереробної промисловості від 07.02.1997р. № 44/23/20/21/26/36 (z0125-97) . При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність заборгованості відповідача за бюджетними позичками за 1995-1997 рр. у розмірі 2 409 973,01 грн.

Від ПрАТ "Вікторійське ХПП" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Предмет позову становить вимога про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками, наданими у 1995 - 1997 рр., у розмірі 687 900,00 грн. та пені, нарахованої на вказану суму заборгованості, у розмірі 1 722 073,01 грн.

Відповідно до пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (v0010600-11) господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані із стягненням простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню (частина дев'ята статті 17 Бюджетного кодексу України), в тому числі за позовами органів державної податкової служби України, оскільки майнові відносини у відповідних справах засновані на юридичній рівності сторін. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. № 174 "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (174-2011-п) було затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок обліку заборгованості).

Вказаний Порядок обліку заборгованості регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, а також встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку обліку заборгованості бюджетна позичка/фінансова допомога - це сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Порядку обліку заборгованості заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - це зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - це заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (підпункт 9 пункту 2 Порядку обліку заборгованості).

Позовні вимоги Городоцької ОДПІ обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується прострочена заборгованість за бюджетними позичками, наданими у 1995 - 1997 роках на виконання Закону України "Про поставки за рахунок коштів державного бюджету", Указу Президента України від 16.01.1995р. № 51/95 "Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік" (51/95) , Указу Президента України від 18.01.1996р. № 62/96 "Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" (62/96) , постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996р. № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" (323-96-п) , постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997р. № 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" (124-97-п) , Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур (далі - Порядок надання і повернення бюджетної позички 1995 року), затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995р. № 119/109/193 (z0334-95) , Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року (далі - Порядок надання і повернення бюджетної позички 1996 року), затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113 (z0265-96) , Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року (далі - Порядок надання бюджетної позички 1997 року), затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997р. № 70/54/18 (z0212-97) .

Вказані обставини, на думку позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання заборгованості за бюджетною позичкою, наданою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1994-1995 рр. по Вікторійському ХПП, які складені між фінансовим відділом Городоцької райдержадміністрації та відділенням Державного казначейства у Городоцькому районі; актами передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна, які складались у 1996-2000 рр. між заготівельними підприємствами, одним з яких виступало Вікторійське ХПП; актами передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою, наданою заготівельним підприємствам для авансування закупівлі зерна (остаточних розрахунків) за державними замовленнями 1996, 1997 років, складені між Городоцьким відділенням Державного казначейства в районі та Вікторійським ХПП; платіжні доручення про перерахування відділенням Державного казначейства у Городоцькому районі коштів сільськогосподарським товаровиробникам як авансу під урожай 1996 року та про перерахування коштів за матеріально-технічні ресурси (запчастини, паливно-мастильні матеріали, ремонт техніки, тощо); протоколами урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання; довідки про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державними замовленнями 1996, 1997 років по Вікторійському ХПП станом на 01.01.2012 р. (Т.1, а.с. 21-80; Т. 2, а.с. 13-98, 112-191).

Згідно з пунктами 3.3., 4.2. Порядку надання і повернення бюджетної позички 1995 року, пунктами 3.4., 4.5. Порядку надання і повернення бюджетної позички 1996 року, пунктами 2.2., 3.4. Порядку надання бюджетної позички 1997 року, бюджетна позичка надавалась фінансовими органами / органами державного казначейства на підставі відповідних договорів (угод), які укладались між ними та товаровиробниками і заготівельними (переробними) організаціями.

Аналогічні приписи стосовно того, що підставою для надання бюджетної позички у 1993 - 1998 роках на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету були саме угоди про надання бюджетної позички містяться і у Порядку обліку заборгованості.

Позивачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не було подано належних і допустимих доказів на підтвердження як факту укладання договорів про надання бюджетної позички, так і факту перерахування і отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1995-1997 роках.

У свою чергу самі по собі акти передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою та акти передачі-прийому заборгованості за бюджетною позичкою при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна, які складаються лише з метою обліку бюджетної позички, не можуть бути самостійною підставою для виникнення у відповідача грошового зобов'язання з повернення бюджетної позички за відсутності доказів укладення договорів про її надання та доказів про її отримання відповідачем.

За приписами статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими і законними висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

При цьому касаційна інстанція погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду стосовно відсутності правових підстав для застосування у даному випадку позовної давності.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого суду, відсутні.