головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача Третяк Л.В., дов. від 05.04.2013 відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.13 у справі № 915/1324/13 господарського суду Миколаївської області за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення пені в сумі 34 560 грн. та штрафу у сумі 33 600,14 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення 34560,00 грн. пені та 33600,14 грн. штрафу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором з питань виконання заходів щодо будівництва рибовідновлюваного комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС та обґрунтовано приписами статті 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.09.2013 (суддя Алексєєв А.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (судді: Бєляновський В.В. - головуючий, Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" кошти у сумі 20611,85 грн. В іншій частині позову щодо стягнення пені та штрафу на загальну суму 47548,15 грн. відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підтверджено матеріалами справи, натомість розмір штрафних санкцій, за розрахунком суду, складає 20611,85 грн. Судові рішення обґрунтовані приписами статей 626, 628, 629, 875, 883 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 218, 231 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 611, 653 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що умови договору виконувались позивачем без урахування додаткової угоди №1, що судами залишено поза увагою.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 546, 547, 551, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України. Заявник вважає, що умовами договору не передбачено повернення виконавцем авансу, натомість передбачено зменшення сум оплати за договором на суму непогашеного авансу.

Відзиви на касаційні скарги не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.12.2012 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" (платник) та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (виконавець) було укладено договір № 1/79-14-8-12-2444, предметом якого є виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених на добудову Ташлицької ГАЕС, згідно із рішенням Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 № 8. Згідно з пунктом 2.1.1 договору платник зобов'язаний здійснювати оплату робіт за виконані заходи щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаного з будівництвом Ташлицької ГАЕС у 2012 році у сумі 1924000 грн. за рахунок власних коштів ДП НАЕК "Енергоатом". Пунктом 2.1.2 договору погоджено, що платник має право здійснювати перерахування авансових платежів у розмірі не більше 30 % від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітальне будівництво згідно договорів. За умовами пункту 3.2 договору виконавець зобов'язаний використати отриманий аванс, що буде підтверджено актами виконаних робіт, протягом трьох місяців з дати його отримання, згідно з графіком погашення авансу. У випадку порушення строків погашення авансу платник зменшує подальшу оплату на суму непогашеного авансу.

Також установлено, що на виконання умов договору позивачем 28.12.2012 було перераховано відповідачу авансовий платіж в сумі 480002 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція" про стягнення з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації 34560,00 грн. пені та 33600,14 грн. штрафу.

Суди попередніх інстанцій визнали зазначені вимоги частково обґрунтованими. При цьому суди вказали на те, що 18.12.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/79-14-8-12-2444 від 04.12.2012, якою зменшено обсяг фінансування заходів на 2012 рік до 483 846,30 грн., а також продовжено строк дії договору до 31.12.2013, відтак, позивач повинен був перерахувати відповідачу не більше 30% від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітальне будівництво, що складає 145153,89 грн. Крім того, суди зазначили, що капітальні вкладення щодо виконання заходів з компенсації шкоди рибному господарству здійснюються виключно за рахунок коштів позивача, а не державного бюджету. При цьому судом апеляційної інстанції також вказано, що 05.06.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1/79-14-8-12-2444 від 04.12.2012, пунктом 6 якої з урахуванням протоколу розбіжностей встановлено, що у випадку порушення строків виконання заходів, зазначених у договорі, виконавець зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних в належний строк заходів за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов'язань понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (стаття 231 ГК України), якщо це порушення строків відбулося з вини виконавця.

Однак, вказаний висновок господарських судів попередніх інстанцій визнається передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно частини 4 статті 879 Кодексу оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 2 статті 231 цього Кодексу у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Зокрема, судами не з'ясовано, які саме заходи повинні були бути здійснені відповідачем та строки їх виконання. Належним чином не досліджено судами доводи відповідача щодо укладання договорів на проведення геологорозвідувальних робіт та розробку проектно-кошторисної документації у грудні 2012 року, договори у матеріалах справи відсутні. Фактична дата підписання додаткової угоди № 1 до договору № 1/79-14-8-12-2444 судами не встановлена. Серед іншого, поза увагою судів залишилась фактична дата укладання додаткової угоди № 2 від 05.06.2013 (з урахуванням протоколу розбіжностей), а також те, що серед підстав позову вказана угода була відсутня. Передчасним визнається також висновок судів про те, що фінансування будівництва здійснюється виключно за рахунок коштів позивача, а не державного бюджету, оскільки доказів в підтвердження викладеного матеріали справи не містять; рішення Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 № 8 в матеріалах справи також відсутнє. Поза увагою судів залишились доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, доводи касаційних скарг частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.