головуючого судді Кота О.В. суддів: Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від прокуратури: Козакова І.М. - за посв. від 01.07.2013 р. № 018008 від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської радина постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 904/4950/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про відшкодування збитків у розмірі 127 595,03 грн.

Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті забруднення поверхневих вод Каховського водосховища, у розмірі 127 595,03 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 р. (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. (головуючий суддя Чимбар Л.В., судді Антонік С.Г., Чоха Л.В.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 44, 70, 74, 111 Водного кодексу України, статей 5, 33, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (z0767-09) , з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем забруднення водного об'єкту внаслідок скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням заяви від 27.02.2013 р. № 6-0127/467 про уточнення касаційної скарги, просить скасувати вказану постанову, справу передати на новий розгляд.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 44, 100 Водного кодексу України, статей 1, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (z0767-09) . При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами спростовуються факт вчинення відповідачем наднормативних скидів забруднюючих речовин до водних об'єктів.

На адресу Вищого господарського суду України засобами електронного зв'язку надійшли від позивача клопотання від 28.02.2014 р. про перенесення слухання справи та від відповідача заява від 28.02.2014 р. № 6-0127/472 про відкладення розгляду касаційної скарги. Вказані клопотання колегією суддів залишені без задоволення як необґрунтовані та непідтверджені належними доказами.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 13.01.2012 р. по 25.02.2013 р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області було проведено інструментальний контроль за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин в Каховське водосховище Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

За наслідками перевірки позивачем складено акти від 11.07.2012 р.-24.07.2012 р., 21.11.2012 р.-04.12.2012 р., 25.02.2013 р.-11.03.2013 р. контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин в об'єкти довкілля, акти відбору проб вод від 11.07.2012 р. № 82, від 21.11.2012 р. № 128, від 25.02.2013 р. № 30, протоколи до них від 18.07.2012 р. № 60, від 28.11.2012 р. № 103, від 05.03.2013 р. № 18 вимірювань показників складу та властивостей проб вод, з яких вбачається, що відповідачем у Каховське водосховище здійснювались скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів (ГДС), що є порушенням статей 44, 110 Водного кодексу України і умов скидання стічних вод у водні об'єкти.

Усі акти перевірки та відбору проб підписані відповідачем без будь-яких заперечень і зауважень.

За результатами виявленого порушення природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було складено протокол від 07.03.2013 р. № 01440 про адміністративне правопорушення та постанову від 11.03.2013р. № 01440 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно посадової особи відповідача (інженера-технолога) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за забруднення вод.

Крім того Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області звернулася до відповідача з приписами від 25.07.2012 р. № 4-5703-7-3, від 05.12.2012 р. № 4-11205-7-3, від 13.03.2013 р. № 4-2049-7-3 про додержання вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства, у тому числі вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства у Каховське водосховище з перевищенням нормативів ГДС.

На підставі матеріалів проведеної перевірки, за результатами контролю якості зворотних вод, проведеного відділом інструментально-лабораторного контролю позивача, та за результатами контролю якості зворотних вод, наданих відповідачем, Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (z0767-09) , здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі відповідачем у результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, який дорівнює 127 595,03 грн.

За приписами статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами, не допускати заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища, утримувати в належному стані очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами (стаття 100 Водного кодексу України).

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забрудненні та засміченні вод.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (z0767-09) , наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом (пункт 2.2. Методики).

Згідно з пунктом 2.3. Методики (z0767-09) при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 7.1. Методики (z0767-09) .

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог чинного законодавства скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, внаслідок чого державі були заподіяні збитки в розмірі 127 595,03 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з притягненням його посадової особи (інженера-технолога) до адміністративної відповідальності обґрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки у даному випадку цивільно-правовій відповідальності у вигляді відшкодування збитків підлягає саме підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, яке здійснило наднормативний скид забруднюючих речовин до водного об'єкта, тобто відповідач.

При цьому слід зазначити, що за приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 111 Водного кодексу України застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища, у тому числі водних ресурсів.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.