головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів : Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Терпроект" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 у справі № 921/892/13-г/1 господарського суду Тернопільської області за позовом Приватного підприємства "Терпроект" до Споживчого кооперативу "Степана Бандери" про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт від 05.04.2012 та визнання недійсним акта приймання - здачі проектної документації від 17.05.2012

за участю представників від: позивача Корінна Н.М. (довір. від 06.11.2013) Хотієнко І.І. - директор відповідача Притула О.Б. (довір. від 17.09.2013) Кіцак М.М. - голова кооперативу

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2013 у справі № 921/892/13-г/1, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Терпроект" (Позивач) про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт від 05.04.2012 та акта приймання - здачі проектної документації від 17.05.2012.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Терпроект" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2013, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 у справі № 921/892/13-г/1 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що судами не взято до уваги те, що сторонами не підписано протокол договірної ціни, не вказано строку, протягом якого Замовник повинен перерахувати перший платіж у розмірі 50 000 грн., окрім того робочий проект, який міститься в матеріалах справи не може вважатися проектною документацією. Скаржник вважає, що вказаний договір є фіктивним, оскільки укладався без наміру створення правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору про виконання проектних робіт від 05.04.2012, укладеного між Приватним підприємством "Терпроект" (Підрядник) та Споживчим кооперативом "Степана Бандери" (Замовник) Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання проектних робіт згідно ДБН на будівництво багатоквартирного житлового будинку загальною площею 27 500 кв.м. за адресою м. Тернопіль, просп. С.Бандери, 83, який знаходиться на земельній ділянці площею 1,3737 га., що надана Замовнику в оренду Тернопільською міською радою на підставі рішення сесії від 16 серпня 2011 року № 6/13/6 з наступними чергами проектування Блок "Б", стадія "Проект".

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість проектних робіт Блоку "Б" згідно з протоколом договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору, становить 132 000 гривень.

Пунктами 3.1, 3.4, 3.5, 3.6 договору передбачено, що Підрядник виконує проектні роботи згідно із завданням на проектування та державними будівельними нормами і правилами у строки передбачені п.5.1. договору. При закінченні робіт (етапу робіт) Підрядник пред'являє Замовнику акт здачі-приймання проектних робіт. У випадку мотивованої відмови Замовника, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Якщо у 10-ти денний термін акт приймання-передачі або мотивована відмова на адресу Підрядника не поступила, то продукція вважається одержаною. Остаточне затвердження проектної документації Замовником здійснюється за наявності позитивного комплексного висновку експертизи згідно з п. 9.13 ДБН А.2.2-3-2004.

У пункті 5.1 договору встановлено, що початком робіт є 05.04.2012, строки закінчення робіт Блоку "Б": стадія "П" - 30.05.20102.

В матеріалах справи міститься акт приймання-здачі проектної документації від 17.05.2012, відповідно до якого Підрядник здав, а Замовник прийняв проектну документацію, а саме стадію "Проект" Блоку "Б" (пояснювальна записка і графічна частина). Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Приватне підприємство "Терпроект" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт від 05.04.2012 та акта приймання-здачі від 17.05.2012, оскільки вважає договір фіктивним тому, що сторони не підписали протоколу погодження ціни, а отже не досягли домовленості стосовно ціни договору, в п. 2.4. невірно зазначено сторону договору, яка повинна здійснити перерахунок Підряднику першого платежу в розмірі 50 000 грн., не вказано строк здійснення такого перерахунку; зазначає також те, що згідно з пунктами 3.3., 3.4. договору Підрядник лише пред'являє Замовнику акт приймання-здачі, що не є фактом передачі таких документів, а також вказує на неможливість завершення робіт у строки передбачені договором. Акт приймання-здачі проектної документації від 17.05.2012 підписано, але документація не передавалася.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав на їх необґрунтованість.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на Позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Суди вказують на те, що правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Факт передачі Підрядником Замовнику проектної документації згідно умов договору окрім акта приймання-здачі робіт, підтверджується робочим проектом багатоквартирного житлового будинку (блок А, Б, В) з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та автостоянками по проспекту С.Бандери, 83 в м. Тернополі та приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області від 08.04.2013, з якого вбачається, що проектна документація, яка передана Замовнику розроблена з порушенням ДБН А.2.2-3-2004, а саме без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань, без завдання на проектування.

Крім того, судами відмовлено Позивачу в частині визнання недійсним акта приймання-здачі від 17.05.2012, оскільки акт лише засвідчує факт передачі виконаних робіт одною стороною і їх прийняття іншою, то вимога про визнання його недійсним не підлягає розгляду в господарських судах, однак такий акт може бути використаний в якості доказу у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 4 статті 882 даного Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України вказується, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Між сторонами без зауважень підписано акт приймання-здачі проектної документації від 17.05.2012.

В матеріалах справи міститься припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області "Про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт", в якому зазначено, що ПП "Терпроект" розроблено та передано згідно з актом приймання-здачі від 17.05.2012 проектну документацію з порушенням ДБН А.2.2-3-2004, а саме п. 2.1 без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань, п. 2.2 відсутнє завдання на проектування. Не передано в повному обсязі проектна документація у виробництво (передано: пояснювальну записку, альбоми: ОВ-ВК, ГПВ, ЗВК-ЗГЛ-ЗЕП, ЕП, Пожежсигналізація) Акт № 62-12-1 від 07.02.2013 чим порушено ДБН А.2.2-3-2012. Інспекцією зобов'язано припинити з 08.04.2013 виконання будівельних робіт на об"єкті до приведення проектної документації відповідно до вимог законодавства до 08.08.2013.

В постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 819/1955/13а за позовом Приватного підприємства "Терпроект" про визнання протиправними дій та скасування припису інспекції зазначено, що ПП "Терпроект" видано наказ про призначення відповідального за здійснення авторського нагляду за будівництвом багатоквартирного житлового будинку (Блок Б) з збудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та автостоянками по проспекту С. Бандери, 83 у м. Тернополі (наказ № 113 від 30.05.2012), що свідчить про передачу проектної документації та призначення відповідальної особи за здійснення контролю за будівництвом відповідно до вимог проектних рішень.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 (v0011600-13) передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір про виконання проектних робіт від 05.04.2012 виконувався Підрядником та робота прийнята Замовником.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків.

Неналежне виконання Позивачем договірних зобов"язань не може бути підставою для визнання недійсним договору.

Що стосується посилань Позивача на невідповідність окремих пунктів договору законодавству слід зазначити, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов.

Крім того, за загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини.

Таким чином, на момент укладення спірного договору на виконання проектних робіт його сторонами було повністю дотримано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, зміст цього договору не суперечить чинному законодавству, а сторони своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили те, що зазначений договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав визнання договору недійсним.

Судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено Позивачу в задоволенні позову в частині визнання акта приймання-здачі від 17.05.2012 недійсним, оскільки Позивачем невірно обраний спосіб захисту.

Відповідно до 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Норми даного пункту свідчать про те, що питання про визнання акта недійсним може вирішуватись у разі, якщо одна із сторін відмовилась від його підпису. Крім того, вказане питання вирішується при розгляді спору про стягнення за виконані роботи.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Терпроект", оскільки рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.