Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача ОСОБА_4, представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 901/1650/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення суми,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" збитків в розмірі 197950 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 (суддя Дворний І.І.) позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суму збитків у розмірі 197950 грн. та судовий збір у розмірі 3959 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 (судді: Гоголь Ю.М. - головуючий, Голик В.С., Гонтар В.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2013 року. Касаційну скаргу мотивовано доводами про невідповідність постанови апеляційного господарського суду вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення. На думку скаржника, апеляційний господарський суд всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не здійснив всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи, тоді як місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про задоволення позову.

Від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому він спростовує доводи скарги і просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін. Разом з тим колегія зазначає, що заперечення помилково подано на підставі приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, основними напрямками діяльності Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", згідно його статуту і відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка АБ № 553864), є, серед іншого, забір, очищення, постачання води, каналізація відведення та очищення стічних вод.

31.05.2011 Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (споживач), який є власником літніх будиночків НОМЕР_1, НОМЕР_2, уклали договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати комплексну послугу із забезпечення відпочинку, зокрема, надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (додатковий договір № 1), а споживач зобов'язався сплатити надані послуги за цінами, у строки й у порядку, передбачених цим договором.

Даний договір набув чинності з моменту його підписання та діяв до 31 грудня 2011 року.

На виконання названого договору 31.05.2011 виконавець та споживач уклали додатковий договір № 1 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, відповідно до пункту 1 якого, виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Також суди встановили, що позивач є власником нерухомого майна - літній будинок відпочинку НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.06.2001.

20 травня 2012 року у названому будиночку в водомірному колодязі встановлено водомір - лічильник води ЛК-15, дата виг. 04 квітня 2012 року заводський № 2197143, згідно свідоцтва про приймання. Показання обліку споживання зафіксовано на рівні 0, про що складений відповідний акт.

У зв'язку із закінченням строку дії договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, укладеного між сторонами відповідач підготував типові форми договорів про надання послуг та у травні 2012 року направив їх позивачу. Позивач, у свою чергу, відповідно до супровідного листа від 24.05.2012 направив на адресу відповідача отриманий та підписаний зі свого боку договір про надання послуг від 24.05.2012 з додатковими договорами до нього на надання послуг з постачання холодної води та водовідведення № 1, а також про спільне використання технологічних мереж № 2. У даному листі підприємець запропонував при проведенні взаєморозрахунків враховувати дату підписання договору - 24 травня 2012 року. Вказаний лист з підписаними з боку позивача договорами був отриманий нарочним уповноваженим представником відповідача, про що у нижньому правому куті листа зроблено відповідний запис.

Також під час розгляду в судах попередніх інстанцій було встановлено, що 30.04.2012 позивач (виконавець) та первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" державного підприємства "Львіввугілля" (замовник) уклали договір № 5, за умовами якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника надати сімейні путівки на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_3, НОМЕР_1, а замовник зобов'язався оплатити вартість сімейних путівок у повному обсязі за договірною ціною, обумовленою у договорі.

Вартість сімейних путівок відповідно до умов п.3 договору складає 185грн. за одну людину за добу. Повна вартість сімейної путівки складає 1850 грн. за одну людину за один заїзд. Сторони дійшли згоди, що строк надання послуг (сезон відпочинку) складає не менше ніж 107 днів з 01 червня 2012 року по 20 вересня 2012 року.

Даний договір вступив в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

01 червня 2012 року комісія у складі позивача, голови та представника ПП "Євпаторіяжитбуд-2006" (власника будинку № 4 сектору 2), ФОП ОСОБА_8 (власника будинків НОМЕР_3, НОМЕР_4) склали акт, що станом на 01.06.2012 питна водопровідна вода від мереж комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на будинок НОМЕР_1 не подається, перекрита на ділянці і в будинку. У зв'язку з відсутністю води використання будиночку за призначенням не виявляється можливим, відпочиваючі у будинку відсутні.

01 липня 2012 року комісією у тому ж складі повторно складено акт про те, що станом на 01.07.2012 питна водопровідна вода від мереж комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" на будинок НОМЕР_1 не надається, перекрита на ділянці і в будинку.

Аналогічні за змістом акти було складено комісією 01.08.2012, 01.09.2012 та 01.10.2012, в яких також зафіксовано, що будинок не експлуатується, відпочиваючих немає через відсутність води.

У зв'язку з відсутністю водопостачання у спірному будиночку 30.07.2012 позивач звертався до відповідача з заявою, у якій просив прийняти особисто участь в роботі комісії по складанню акту простою та відсутності води з початку курортного сезону 2012 року в будинку НОМЕР_1.

16 липня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист № 51, до якого додав проект договору з позивачем та 21.07.2012 виставив позивачу рахунок на оплату за договором на подачу води та приймання стоків на суму 2846,24 грн. за водопостачання та водовідведення, який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 649 від 26.07.2012.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2012 первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" державного підприємства "Лвіввугілля" направила позивачу повідомлення про розірвання договору № 5 від 30.04.2012, у якому вказала про те, що направлення на відпочинок співробітників підприємства не є можливим, оскільки відсутність води робить неможливим відпочинок та оздоровлення працівників. Відсутність належних умов, необхідних для перебування людей у будинку НОМЕР_1 (відсутність водопостачання) зробило неможливим реалізацію договірних відносин. Згідно вказаного повідомлення, з 01.06.2012 проблема з водопостачанням не вирішена, умови договору не реалізовані.

08.10.2012 споживач звернувся до бази відпочинку з заявою, у якій просив надати письмове розшифрування витрат води за вересень 2012 року у обсязі 154 куб.м. на день зняття показань водоміру по кожному належному йому будинку на праві власності та будинку, що знаходяться у нього в управлінні по довіреностям, а саме будинкуНОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_4, які підключені до водопостачання бази відпочинку.

У відповідь на вказану заяву відповідач направив споживачу лист від 07.11.2012 за вих. № 93, зі змісту якого вбачається, що по спірному будиночку НОМЕР_1 показання водоміру рівні 0.

За висновком позивача відповідач протиправно, починаючи з 24.05.2012 не надавав комунальні послуги з постачання води у спірний будинок та ігнорував дії позивача по укладенню договору на водопостачання від 24.05.2012, що спричинило зрив господарської діяльності позивача в курортний сезон та, як наслідок, неможливість виконання позивачем договірних обов'язків по розміщенню відпочиваючих по договору з профспілковою організацією, який був розірваний, оскільки використання будинку без води зробило його не придатним для проживання та розміщення відпочиваючих за путівками.

У зв'язку з викладеним, позивач розрахував суму недоотриманого доходу, який він не отримав через неправомірну поведінку та бездіяльність відповідача.

За таких обставин позивач 12.11.2012 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування не отриманого доходу, припинення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, які полягають у відключенні з 01.05.2012 по дату надсилання претензії від існуючих комунікацій води/каналізації, що ведуть до домоволодіння - будиночку для відпочинку НОМЕР_1, та непідписанні підприємством договору про надання послуг по водопостачанню. Сума неотриманого доходу визначено виходячи з суми невиконаного договору № 5 від 30.04.2012, а саме: з урахуванням вартості путівки (1850 грн.), періоду надання послуги (107 днів) та койко-місць у будинку, що становить 197950 грн. (10*1850*107).

Відповідач залишив претензію без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на виконавця покладено зобов'язання підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Як було зазначено вище, примірники типового договору від 24.05.2012 були отримані позивачем, підписані та згідно супровідного листа від 24.05.2012 направлені виконавцю. Так, лист позивача з підписаними ним примірниками типового договору від 24.05.2012 був отриманий нарочним уповноваженим представником відповідача про що у нижньому правому куті листа зроблено відповідний запис.

Також місцевий господарський суд зазначив, що незважаючи на те, що відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору, відповідач будь-яких дій, спрямованих на узгодження умов договору у вказаний термін, не здійснив.

Частинами 3, 4 та 5 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги повинні надаватись споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Проаналізувавши приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , в тому числі щодо прав та обов'язків виконавця, місцевий господарський суд зазначив, що вказаний Закон не надає виконавцю права припиняти надання комунальних послуг споживачу. Переривання надання комунальних послуг може мати місце лише у випадках, передбачених ч.3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, за висновком місцевого господарського суду, відсутність договору не могла бути підставою для припинення надання комунальних послуг, а тому на підставі приписів ст.ст. 16, 22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 224, 225 Господарського кодексу України місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги.

Натомість суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження у справі, спростував доводи позивача щодо порушення відповідачем ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стосовно обов'язку підготувати і укласти договір з посиланням на лист позивача ("на № 48 від 02.07.2012"), в якому зазначено, що надані ним договори отримані на початку травня 2012 р. від КП СРМБВ "ІНФОРМАЦІЯ_1". Тобто, відповідачем належним чином були підготовлені типові форми договорів та надані позивачу ще у травні. Крім того, незважаючи на те, що підписання договорів обома сторонами не відбулось, постачання комунальних послуг здійснювалось своєчасно та оплата позивачем також, а обмеження послуг з водопостачання та водовідведення обґрунтовано законодавчо та відбулося внаслідок самовільного підключення ФОП ОСОБА_9 до системи централізованого водопостачання та водовідведеппя без дозвільних документів та дотримання відповідної процедури. Це право відповідача передбачається договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст.ст. 11, 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виникають на підставах та виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Порядок надання споживачем послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Згідно пункту 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) , дані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пунктом 4.1. зазначених Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N 2328 (2328-99-п) .

Забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів) (п.4.2).

Апеляційний господарський суд встановив, що у зв'язку з виявленням самовільного підключення, постачання води у будинок НОМЕР_1 не здійснювалось, а для зручності відпочиваючих власнику було доведено про наявність суспільних душової та туалету, розташованих між двориками секторів 1 та 2, де постачання води здійснюється цілодобово.

Доводи позивача про те, що отримані ним у 2002 році технічні умови і є підставою та доказом правомірності його дій щодо приєднання до системи централізованого водопостачання та водовідведення, суд апеляційної інстанції відхилив. Так, дослідивши порядок приєднання абонентів до комунальних водопроводів станом на 2002 рік, передбачений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, чинних у 2002 році, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач в підтвердження правомірного підключення комунального водопроводу та дотримання усієї процедури у відповідності до норм чинного законодавства, крім копії технічних умов на одному аркуші, не надав жодного документу передбаченого даними Правилами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження оформлення законного підключення до комунального водопроводу, видавши технічні умови, що були отримані при землевідводі для гарантованого користування суспільними душовими та туалетами, нібито за технічні умови, передбачені законодавством для здійснення підключення до комунального водопроводу.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка завдала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.

Крім того, вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства, а також те, що КП СРМБВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" не порушувало ніяких прав позивача, а лише діяло у відповідності до норм чинного законодавства України та мети перешкоджати підприємницькій діяльності позивача не мало, тоді як позивач ввів в оману ППО ВП "Шахта "Степова" щодо існування зручностей у будинку НОМЕР_1 та уклав договір на власний ризик, знаючи, що здійснений ним водопровід та каналізація у будинку незаконні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної (втраченої) вигоди).

Доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції і суперечать нормам ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України.