головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.13 у справі № 914/2568/13 господарського суду Львівської області за позовом Львівської митниці Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" про стягнення 36 285,18 грн.

Львівська митниця (правонаступником якої є Львівська митниця Міндоходів) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" про стягнення 30237,65 грн. пені та 6047,53 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду та обґрунтовано приписами статей 610- 612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2013 у справі № 914/2568/13 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 (судді: Марко Р.І. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" на користь Львівської митниці Міндоходів 30237,65 грн. пені, 6047,53 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. Суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт за договором субпідряду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будклас" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, заявник звертає увагу, що трьохсторонній договір субпідряду було укладено за виконані в минулому роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськукрбудсервіс" згідно договору від 28.08.2008.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.07.2012 між Львівською митницею, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будклас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськукрбудсервіс" було укладено договір субпідряду № 264 на проведення робіт з реконструкції пункту пропуску "Шегині", відповідно до пункту 1.1 якого субпідрядник виконав відповідно до проектної документації та умов цього договору будівельно-монтажні роботи, генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи, а кредитор субпідрядника зарахувати суми коштів, що надійшли від генпідрядника в рахунок заборгованості субпідрядника перед ним. Пунктом 3.1 договору погоджено, що ціна договору становить 931198, 80 грн. та визначається на основі договірної ціни, складеної відповідно до вимоги ДБН "Правила визначення вартості будівництва", яка є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 4.1.1 договору за виконані субпідрядником роботи, визначені у розділі І договору, кошти в сумі 838386,36 грн. перераховуються генпідрядником на рахунок кредитора субпідрядника, а кошти в сумі 92812,44 грн. на рахунок субпідрядника. Кредитор субпідрядника після надходження коштів від генпідрядника зараховує їх в рахунок заборгованості субпідрядника перед кредитором субпідрядника, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням Субпідрядником зобов'язань за договором № 228 від 28.08.08 (пункт 4.1.2). Пунктом 4.1.3 договору передбачено, що генпідрядник здійснює платежі за фактично виконані роботи, передбачені в пункті 4.1.1. договору, упродовж 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт, уповноваженими представниками генпідрядника та субпідрядника. Згідно з пунктом 7.3.1 при затримці або недотримані генпідрядником строків оплати визначених пунктом 4.1.1 та 4.1.3 договору, генпідрядник сплачує кредитору субпідрядника та субпідряднику пеню, розмір якої обчислюється від суми невиконаних в строк робіт, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Львівської митниці Міндоходів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" 30237,65 грн. пені та 6047,53 грн. 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості робіт.

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог та наявність підстав для їх задоволення. Втім такі висновки судів визнаються передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Кодексу). Частиною 4 статті 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 цього Кодексу). Таким чином, спір між сторонами стосується виконання умов трьохстороннього договору субпідряду № 264 від 27.07.2012, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного виконання робіт за договором, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання цих робіт, відповідність вказаних робіт умовам договору, строки виконання робіт та порядок їх оплати. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Також судами не звернуто уваги на те, що акти виконаних робіт, наявні в матеріалах справи, складені на виконання договору на проведення робіт з реконструкції № 252 від 11.11.2011. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, чим порушено приписи статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.