Головуючий суддя Корсак В.А., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 901/687/13-г господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіор" про витребування майна

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Уманець В.Б. дов. б/н від 24.02.2014 року - відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" (далі за текстом - ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіор" (далі за текстом - ТОВ "Авіор") про витребування майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий будинок завод "Сізакор" - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Торговий будинок завод "Сізакор" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 18.06.2013 року у справі № 901/687/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 року у справі № 901/687/13-г - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 901/687/13-г та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 11, 631, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2011 року між ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" (замовник) та ТОВ "Авіор" (виконавець) укладений договір № 04/02 з переробки давальницької сировини, згідно п. 1.1. якого предметом договору є виконання робіт з виготовлення продукції давальницької сировини замовника.

Відповідно до п. 2 вказаного Договору замовник зобов'язується здійснити поставку давальницької сировини на умовах, визначених договором. Не пізніше ніж за 3 календарних дні інформувати виконавця про дату відправки давальницької сировини з м. Сімферополь. Інформувати виконавця про кількість і якість відправленої сировини. В установлений цим договором строк здійснити розрахунок з виконавцем за надані їм послуги з переробки давальницької сировини.

Положеннями п. 3 Договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний виготовити кількість готової продукції з давальницької сировини замовника згідно з технологічною схемою переробки. Виконавець зобов'язаний дотримуватись рекомендацій замовника для раціонального і якісного виготовлення готової продукції.

Згідно п. п. 4.4., 4.5., 4.6., 4.8. Договору на відвантажену давальницьку сировину представники сторін складають акт прийому-передачі. Постачання готової продукції здійснюється виконавцем. Приймання готової продукції за кількістю та якістю здійснюється в присутності представників виконавця та замовника. На відвантажену готову продукцію представники сторін складають акт прийому-передачі.

Пунктом 7 Договору сторони передбачили, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, винна сторона несе відповідальність, а також відшкодовує збитки другій стороні. Під збитками сторони розуміють ті втрати, які сторони зазнали у зв'язку з виконанням цього договору.

Відповідно до п. 8 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

25.04.2011 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору з переробки давальницької сировини № 04/01 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якої було викладено пункт 5 договору в новій редакції: "5.3. Вартість переробки давальницької сировини за 1 (один) кілограм складає - 1, 70 грн., в тому числі ПДВ 20 %, без урахування відходів (у кількості 20 тонн марки Поліетилен РL 10-2 quality)."

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на виконання умов Договору, в період його дії, ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" було здійснено постачання ТОВ "Авіор" давальницької сировини у кількості 17 187, 32 тон на загальну суму 145 110, 36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом звіряння матеріалів надісланих на переробку, накладними, підписаними представниками обох сторін (№ -0344 від 02.07.2010 року, №-0360 від 12.07.2010 року, № ПМ-360/1 від 14.07.2010 року, № 0472 від 14.09.2010 року, № ПМ-0576 від 25.10.2010 року, № 0019 від 26.01.2011 року, № 0173 від 14.04.2011 року, № -0171 від 15.04.2011 року, № 0262 від 31.05.2011 року, № -0277 від 06.06.2011 року, № -0525 від 18.10.2011 року, № -0494 від 06.10.2011 року) та підписаними сторонами актами (№ 2 від 27.03.2012 року, № 3 від 02.04.2012 року, № 4 від 03.05.2012 року, № 5 від 14.05.2012 року, № 6 від 21.05.2012 року, № 3 від 31.05.2011 року, № 6 від 10.10.2011 року, № 11 від 27.12.2011 року, № 22 від 06.12.2011 року). Також судами встановлено, що сировина частково перероблена та повернута.

Місцевий та апеляційний господарські суди відмовляючи в задволенні позовних вимог виходили з того, що між сторонами існують правові відносини та той факт, що сировину передали саме під час дії договору, а тому помилковим є звернення позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також, суди вказали, що факт закінчення дії договору не свідчить про те, що підстава, на якій сировина була набута, відпала та не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором. Позивач має право вимагати виконання відповідачем переробки або витребувати сировину чи грошову суму у разі втрати інтересу за договором на підставі ст. 840 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

До відсутності правової підстави вказаною статтею віднесено також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Виходячи з приписів вказаних норм та з огляду на встановлення місцевим і апеляційним господарськими судами факту порушення відповідачем обов'язку щодо повернення сировина після закінчення терміну дії договору у строки, визначені пунктом 8 Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає що вказані обставини не було враховано судами під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення принципу повноти судового розгляду, закріпленого ст. 43 ГПК України, не було враховано вищевказаних обставин справа.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок заводу "Сізакор" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 901/687/13-г задовольнити частково.