головуючого суддів: С.Могил- головуючого Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 24.10.2013 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/1213/13 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" про визнання договору оренди недійсним В судове засідання прибули представники сторін: відповідача Литвишко І.В. (договір доручення № 1-г від 24.02.2014) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" про визнання договору оренди від 03.01.2013 недійсним та відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.

05.07.2013 позивач подав заяву про відмову від позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.08.2013 (суддя О.Іваницький) позов задоволений частково, визнаний недійсним на майбутнє договір оренди від 03.01.2013, укладений між ТОВ "Фірма САВА" та ФОП ОСОБА_4 Припинене провадження у справі в частині стягнення 50 000 грн моральної шкоди у зв'язку з відмовою в цій частині позовних вимог.

Рішення мотивоване наступним.

03.01.2013 між ТОВ "Фірма САВА" та ФОП ОСОБА_4 укладений договір оренди будинку, споруди, строком на один рік, відповідно до умов якого ТОВ "Фірма САВА" передає, а ФОП ОСОБА_4 приймає в оренду частину торгового залу магазину ТОВ "Фірма CABА" площею 30,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 4.1 термін оренди складає дванадцять місяців з моменту підписання договору. Пунктом 10.3 Договору передбачено, що договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за десять днів до закінчення терміну дії не надійде заява однієї зі сторін про розірвання договору чи його перегляд.

У пунктах 5.1-5.3 сторони визначили розмір орендної плати, що складає 26.00 грн за кв. м. (у тому числі ПДВ) за місяць - 790, 40 грн, але може змінюватися, про що орендар попереджається за 15 днів. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Орендар сплачує на поточний рахунок орендодавця до 20-го числа поточного місяця нижче вказані витрати орендодавця згідно виставлених рахунків в розмірі 14.3% (п.5.3 Договору).

В доповнення до Договору сторонами підписаний додаток №1 (без дати) в тексті якого сторони погодили що з 07 лютого 2013 року орендодавець здає в оренду частину торгівельної площі в магазині ''Сяйво" в розмірі 37,5 кв.м. для роздрібної торгівлі продуктовими та промисловими товарами (п.3); компенсація послуг з 07 лютого 2013 року складає 17,7% на місяць, та може змінюватися в залежності від зміни діючих тарифів, про що орендар сповіщається за 15 днів.

Відповідно до Додатку № 2 до договору оренди будинку (споруди) від 03.01.2013, сторони узгодили, що з 25 березня 2013 року компенсація послуг збільшується на 435 грн щомісяця та може змінюватися в залежності від зміни діючих тарифів, про що орендар сповіщається за 10 днів.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 18.03.2013 на Додатку № 2 написав свої розбіжності і попросив директора ТОВ ''Фірма САВА'' розшифрувати за які послуги збільшується компенсація та на якій підставі.

Сторонами акт приймання-передачі об'єкта оренди не укладався і не підписувався, не існує до договору і додатка у вигляді схеми орендованої торгової площі, а з самого договору оренди неможливо встановити яку саме частину торгового залу відповідач здав в оренду позивачу в промисловому магазині ''Сяйво'', буд. Літ. А-9, загальною площею 742,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

14.03.2013 за вих. № 4 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив надати схему орендованої ним торгової площі в торговому залі ТОВ "Фірма "САВА" за адресою:АДРЕСА_1, але відповіді не отримав.

25.03.2013 позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічною заявою, яку відповідач відмовився прийняти.

Відповідач жодного разу не зреагував на вимоги, претензії та звернення позивача, щодо документального обґрунтування збільшення компенсаційних послуг та виставлених рахунків.

На день підписання договору та в послідуючому орендодавець не передав орендарю індивідуально визначене майно площею 30,4 кв.м. станом на 03.01.2013, а в послідуючому в розмірі 37,5 кв.м., для роздрібної торгівлі продуктовими та промисловими товарами.

Акт прийому-передачі частини відповідного об'єкта оренди сторонами не складався і не підписувався, як і схема його розміщення згідно до технічного паспорта із загальної площі 742,7 кв.

Орендодавець щомісяця документально не погоджував і не надавав (не сповіщав) орендаря /ю/ на його вимогу за 10 днів змін діючих тарифів в частині компенсації наданих комунальних послуг і в якій частині від загальної площі.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 03.01.2013, як такого, що суперечить чинному законодавству, як на момент його укладення так і в процесі його виконання.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 (колегія суддів: В.Сіверін, О. Терещенко, О. Медуниця) рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

постанова мотивована наступним.

Підписаний сторонами договір оренди від 03.01.2013 не містить встановлених законом істотних умов щодо об'єкту оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації), орендної плати з урахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги вимоги частин 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що договір оренди від 03.01.2013 не є укладеним.

А тому, зазначаючи про те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови норм права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

При цьому, скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом не зазначено у резолютивній частині постанови що договір є неукладеним, а також на те, що позиція суду апеляційної інстанції суперечить наявним у справі доказам фактичного використання приміщення; судом першої інстанції надано правильну правову оцінку оспорюваному договору і визнано його недійсним.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Посилання скаржника на відсутність встановлення у резолютивній частині постанови апеляційної інстанції факту неукладення оспорюваного договору є необґрунтованими, оскільки оцінка договору як укладеного/неукладеного є встановленням юридичного факту, а не викладенням висновку про задоволення конкретної позовної вимоги, яка має відповідати законодавчо визначеним способам захисту прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 25.06.2011 у справі № 7/221-09, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

А тому, з урахуванням встановлення судами попередніх інстанцій фактичного виконання умов оспорюваного договору, надання оцінки юридичному факту укладення такого договору на стадії виконання сторонами його умов є виключеним.

Водночас, обставини на які посилається відповідач в обґрунтування вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору не є підставами для визнання такого договору недійсним.

Отже, незалежно від мотивів, викладених у постанові апеляційного господарського суду, оскаржуване судове рішення є правильним та підлягає залишенню без зміни.