розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бабія Сергія Олеговича на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі № 901/3446/13 за позовом відкритого акціонерного товариства "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" до дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" про стягнення заборгованості,

У жовтні 2013 року відкрите акціонерне товариство "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" про стягнення заборгованості за договором від 15.06.2011 року № 200000019 в сумі еквівалентній 11 820 532,54 руб. в гривнях по курсу НБУ на день прийняття рішення у справі, відсотки за користування позикою в сумі еквівалентній 25 532,34 руб. у гривнях по курсу НБУ на день прийняття рішення у справі та відсотків від прострочення суми, встановленої ст. 625 ГК України у сумі еквівалентній 59 102,66 руб. в гривнях по курсу НБУ на день прийняття рішення у справі, та просило накласти арешт на майно, розташоване за адресою: 983033, Україна, АР Крим, м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна, 1.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 року заяву ВАТ "Російська літакобудівна корпорація "МіГ" про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на майно відповідача, розташоване за адресою: 983033, Україна, АР Крим, м. Судак, с. Морське, вул. Пушкіна, 1, а саме: спальний корпус № 1 літ. "Б-5" загальною площею 3080,5 кв.м.; спальний корпус № 2 - двоповерхова будівля літ. "Ж" площею 114,8 кв.м.; спальний корпус № 3 - двоповерхова будівля літ. "З" площею 93,3 кв.м.; спальний корпус № 4 - двоповерхова будівля площею 105,6 кв.м.; спальний корпус № 5 - одноповерховий літ. "К" площею 200 кв.м.; спальний корпус № 6 - двоповерхова будівля літ. "Е" площею 382,3 кв.м.; адміністративний корпус № 7 - триповерховий літ "А-3" площею 1896,4 кв.м.; спальний корпус № 8 - одноповерховий літ. "П" площею 76 кв.м.; спальний корпус № 9 - одноповерховий літ. "Н" площею 44,7 кв.м.; спальний корпус № 12 - одноповерховий літ. "Д" площею 138,5 кв.м.; прохідна літ. "Р" площею 1,7 кв.м.; будівля сан блоку; будівля канцелярії; ремонтно-будівельні майстерні площею 335,7 кв.м.; будівля охорони; склад будівельних матеріалів площею 60,5 кв.м.; склад площею 118,5 кв.м.; будівля овочевого цеху та холодильного приміщення; продуктовий склад та приміщення під холодильні камери; будівля котельної; бойлерна; будівля радіовузла.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року (судді Видашенко Т.С., Черткова І.В., Плут В.М.) апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Бабія Сергія Олеговича на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 року припинено.

У касаційній скарзі Бабій С.О. просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки ухвала суду першої інстанції стосується його прав і обов'язків.

Відзиви на касаційну скаргу від сторін до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали оскарження та прийняту судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову Бабій С.О. посилався на те, що згадана ухвала у майбутньому може перешкоджати здійсненню виконавчого провадження, відкритого на виконання рішень Судацького міського суду АРК від 26.03.2012 року та від 04.12.2012 року про стягнення з ДП "Пансіонат "Зеніт" заборгованості на його користь, оскільки на майно відповідача, на яке накладено арешт ухвалою суду першої інстанції, вже було накладено арешт державним виконавцем у виконавчому провадженні, в якому він є стягувачем.

Апеляційний господарський суд, припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бабія С.О. виходив з того, що в ухвалі про накладення арешту на майно відповідача господарським судом не вирішено питання про права і обов'язки скаржника, а тому він не є суб'єктом апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 106 ГПК України оскарженню в апеляційному порядку підлягає ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою суду першої інстанції в даній справі забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно відповідача, на яке вже було накладено арешт державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні, в якому скаржник є одним зі стягувачів, а відповідач боржником.

Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено апеляційним господарським судом, Бабій С.О. не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції та не є учасником спірних відносин і висновки суду першої інстанції при винесенні ухвали про забезпечення позову не містять посилань на його права і обов'язки, а тому названа особа не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 91 ГПК України.

До того ж, Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено підстав для зупинення виконавчого провадження та інших перешкод для здійснення виконавчого провадження у зв'язку з прийняттям судової ухвали про накладення арешту на майно боржника в іншій справі, на яке вже було накладено арешт в такому виконавчому провадженні.

Отже, апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що права скаржника, який не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, а тому не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Разом з тим, у п. 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бабія С.О. на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 року у зв'язку з відсутністю суб'єкта апеляційного оскарження.