Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 43/5005/9120/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, 2. Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську про внесення змін договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явився - відповідача Артеменко Я.М. - третьої особи-1 не з'явився - третьої особи-2 не з'явився

У жовтні 2012 року Дніпропетровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську,в якій просила змінити пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки від 04.03.2005, укладеного між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ", посвідченого 04.03.2005 приватним нотаріусом ДМНО Літаш І.П., який зареєстровано в реєстрі за № 1839 та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис від 09.03.2005 № 040510400213, виклавши його в наступній редакції"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 954 741, 03 грн. та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом.".

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (головуючий Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г., Подобєд І.М.) у справі № 43/5005/9120/2012 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Дніпропетровська міська рада, Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську не скористались правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2005 між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" (орендарем) на підставі рішення міської ради від 08.12.2004 № 352/22 був укладений договір оренди землі за умовами якого орендарю передана в строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 20,4710 га строком на 25 років, яка знаходиться за адресою: ж/м Сокіл у районі вул. Космічної (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.

Відповідно до пункту 2.3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору згідно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 517 від 22.02.2005 становить 26 756 799, 06 грн.

Відповідно до пункту 4.1., річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 (%) від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Зі змісту пункту 4.7. договору вбачається, що сторони дійшли згоди про перегляд розміру орендної плати щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Предметом даного судового спору є вимога Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пункту 4.1. договору оренди землі від 04.03.2005, яка мотивована необхідністю приведення діючого договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства. Матеріально-правовою підставою позивач зазначив статті 121, 144 Конституції України, статті 1, 288 Податкового кодексу України, статті 651, 652, 654 Цивільного кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011.

Відповідно до вимог статей 651, 652 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 по справі № 2-1/10068-2008, у постанові від 23.05.2011 по справі № 7/105-10 (30/234-09), у постанові від 04.07.2011 по справі № 41/81пд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено Виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України (2768-14) , Податковим кодексом України (2755-17) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Дніпропетровською міською радою 02.02.2011 прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання, встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання (пункт 1 рішення). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4 рішення).

Відповідне повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 та приведення укладених договорів до вимог чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради газеті "Наше місто" від 22.02.2011 із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового як для позивача так і відповідача.

Встановивши, що запропонована позивачем редакція внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати, відповідає вимогам діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому, судами враховано, що запропонований розмір орендної плати розрахований відповідно до встановленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вимог Податкового кодексу України (2755-17) .

Визнавши встановленими зазначені обставини господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних відносин норми матеріального права та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.