головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" про стягнення коштів

у жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Сервис" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" 705 490,61 грн. заборгованості за товар, поставлений йому у період з 01.01.2007 року по 30.04.2009 року.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 22.07.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 665 889,28 грн. боргу, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 96 294,81 грн.

постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у позові щодо стягнення 569 594,47 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що в межах строку позовної давності, обрахованої на час пред'явлення позову відповідачу постановлено товар на загальну суму 447 086,75 грн., а тому за відсутності обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності, повернення частини товару після квітня 2009 року заборгованість відповідача складає лише 96 294,81 грн.

Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами скасування судового рішення не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договорами № 18 від 01.01.2007 року та № 01/08 від 09.01.2008 року, за умовами яких ТОВ "Стандарт-Сервис" (постачальник) зобов'язалось поставити ТОВ "Престиж-Авто" (покупець) товар, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість, а також усними домовленостями сторін, зазначеними ними не заперечується.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судом першої інстанції встановлено, що у період дії цих договорів, зокрема з 01.01.2007 року по 30.04.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 780 337,17 грн., частина якого була повернута, а інша частково оплачена і залишок заборгованості за поставлений у цей період товар складає 665 889,28 грн., що підтверджено висновком судової експертизи Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1092 від 31.01.2013 року (т. 4 а.с. 140-145), актом звірки взаєморозрахунків сторін (т. 1 а.с. 12) за яким відповідач визнав свою заборгованість станом на 01.04.2009 року у сумі 785 950,94 грн., а на 05.05.2009 року у сумі 705 490,61 грн., листом відповідача від 30.04.2009 року яким він просив відстрочити сплату заборгованості сумі 705 490,61 грн. на один рік (т. 4 а.с. 93), підготовленою відповідачем угодою від 05.05.2009 року про відстрочку сплати цього боргу до 05.05.2010 року.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що визнання відповідачем свого боргу перервало перебіг позовної давності, на час пред'явлення позову позовна давність не сплинула, а тому стягнення ним боргу за весь спірний період є обґрунтованим, і підстав для скасування судового рішення за наведених апеляційним господарським судом мотивів, зокрема і з посиланням на обставини, які мали місце поза межами спірного періоду та не є предметом спору, не було.