на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. у справі господарського суду № 914/2087/13 Львівської області за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до треті особи 1. концерну "Військторгсервіс" 2. приватного підприємства "ЮМП Плюс" 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області 2. Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа "Прайс" про визнання недійсними публічних торгів в частині продажу нежитлових приміщень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - 1- Фещенко І.В. дов. від 27.01.2014 р.,

відповідача - 2 - Кравчук П.І. дов. від 23.05.2013 р.,

треті особи - не з"явились,

прокуратури - Шекшеєва В.С. посв. № 26.02.2013 р.,

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 р. (судді - Козак І.Б., Юркевич М.В., Запотічняк О.Д.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 р. (суді - Гриців В.М., Кордюк Г.Т., Галушко Н.А.) рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, прокурор Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2013 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до концерну "Військторгсервіс", приватного підприємства "ЮМП Плюс" з позовними вимогами: визнати недійсними публічні торги в частині продажу нежитлових приміщень першого поверху №№1-3, 6-13, 15-31, 51-52, Х, ХІ, другого поверху №№ 33, 35, 37-49, 53, ІІІ, ХІІ загальною площею 895,1 м. кв., що розташовані за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, буд. 35, оформлені протоколом від 11.03.2009 року № 14-н про хід публічних торгів; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року, укладений між приватним підприємством "ЮМП Плюс" концерном "Військторгсервіс" в особі філії Управління торгівлі Західного оперативного командування концерну "Військторгсервіс" та застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірне нерухоме майно було власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс". Реалізація майна відбулась з порушенням чинного на той час законодавства - без надання дозволу Міністром Оборони України та без відповідного погодження Фонду державного майна України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з наступного.

04 жовтня 2004 року Міністерством оборони України видана довіреність № 220/2071, якою Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Кузьмука Олександра Івановича уповноважує начальника головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра Петра

Нікіфоровича (паспорт СН 256694, виданий Радянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 20.08.1996 року) на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду з питань управління майном і діяльністю підприємств (установ військової торгівлі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України). Для виконання представницьких функцій та покладених повноважень начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіру Петру Нікіфоровичу, серед іншого, надано право надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволу) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

18 жовтня 2004 року начальник Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н. на підставі повноважень, наданих довіреністю Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071, надав дозвіл Начальнику державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерському Г.М. на відчуження нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", у тому числі на відчуження приміщення кафе загальною площею 895,1 м.кв. за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 35.

Окремим дорученням від 12 лютого 2005 року Міністра оборони України довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився, визнано недійсними.

На виконання окремого доручення Міністра оборони України, перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04 жовтня 2004 року за № 220/2071, термін дії якого не закінчився, повернуто до адміністративного департаменту Міністерства оборони України 17 лютого 2005 року.

Наказом Міністра оборони України від 31 січня 2006 року № 47 припинено діяльність Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України шляхом його реорганізації - приєднання до державного господарського об'єднання "Військторгсервіс", яке визначене правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України (пункти 1, 2 наказу).

Наказом Міністра оборони України від 05 квітня 2007 року № 135 припинено діяльність державного підприємства Міністерства борони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" шляхом його реорганізації - приєднання до концерну "Військторгсервіс", який визначений правонаступником всіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (пункти 1, 2 наказу).

10 квітня 2009 року між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М., що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, (продавець) та приватним підприємством "ЮМП Плюс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М.

Відповідно до п. 1.1 договору, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність нежитлові будівлі, нежитлових приміщень першого поверху №№ 1-3, 6-13, 15-31, 51-52, Х, ХІ, другого поверху №№ 33, 35, 37-49, 53, ІІІ, ХІІ загальною площею 895,1 м. кв., що розташовані за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, буд. 55.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору, зазначене в п. 1.2 нерухоме майно, належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Стрийської міської ради 20 грудня 2002 року на підставі рішення виконкому № 388 від 19 грудня 2002 року. Право власності зареєстроване Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 25 грудня 2002 року в реєстровій книзі № 2 за № 112, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 15367727.

У п. 2.1 Договору було вказано, що згідно протоколу № 14-н про хід публічних торгів від 11 березня 2009 року сторони погодили ціну договору в розмірі 2 337 094 грн.

Частинами 2, 3 ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року (185-16) останній визначає правові основи управління об'єктами державної власності. Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону управління об'єктами державної власності здійснює, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління).

Об'єктами управління державної власності є, з поміж іншого, майно, яке передане державним господарським об'єднанням (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Концерн "Військторгсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (п.1.1 статуту концерну "Військторгсервіс").

Попередніми судовими інстанціями вказано, що доказом надання Міністерством оборони України, як власником майна, згоди/дозволу на відчуження нежитлових приміщень, що розташовані по вул. Шевченка Т., 55, у м. Стрий, Львівська область є лист начальника Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. від 18 жовтня 2004 року, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України № 220/2071 від 04 жовтня 2004 року. Дозвіл на відчуження був наданий державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством, а саме: нежитлових приміщень, що розташовані по вул. Шевченка Т., 55, у м. Стрий, Львівська область.

На підставі вказаного дозволу і був вчинений оспорюваний правочин.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ст. 317 ЦК України право розпорядження майном, належить власникові.

Статутом концерну "Війсьторгсервіс" передбачено, що нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору, на момент його укладення було власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось на праві господарського відання Концерну "Військторгсервіс", (п. 7.3.). Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України. При цьому відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою органу управління майном, і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (п.п. 7.3., 7.5.).

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Суди відхилили посилання Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про те, що 12 лютого 2005 року, у зв'язку із окремим дорученням Міністра оборони України Гриценка А.С. № 1235/з про скасування виданих раніше довіреностей, в т.ч. і Пукіру П.Н щодо реалізації керівниками підпорядкованих установ повноважень від Міністерства оборони України та відкликання їх перших примірників, довіреність від 04 жовтня 2004 року № 220/2071 втратила свою чинність, наслідком чого є недійсність дозволу №140/6/1623/3 від 15 грудня 2004 року, та відповідно відсутність згоди Міністерства оборони України на його відчуження.

Оскільки, начальник Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н., видаючи 18 жовтня 2004 року від імені Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України дозвіл № 140/3/1369/9 державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" дозвіл на відчуження закріпленого за підприємством на праві господарського відання приміщення кафе загальною площею 895,1 м.кв. за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 55, діяв у межах наданих йому повноважень на підставі довіреності № 220/2071, виданої Міністром оборони України, а закон не передбачає таких наслідків відкликання довіреності, як втрата чинності дозволу (дозволів) чи інших правочинів, вчинених представником на підставі такої довіреності до моменту її скасування.

Виходячи з викладених обставин, колегія суддів вважає, що на момент укладення оспорюваного договору (10.04.2009 року) дозвіл, який було видано особою на підставі довіреності від 04.10.2004 року № 220/2071, яка в подальшому (12.05.2005 року) була скасована втратив свою чинність. Приймаючи до уваги приписи ч. 3 ст. 249 ЦК України, відповідно до якої права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані вимоги законодавства, судами не було з'ясовано чи була схвалена спірна угода Міністерством оборони України.

Поза увагою апеляційного господарського суду залишились пояснення концерну "Військторгсервіс", в яких він фактично погоджується з позовними вимогами та посилається на приписи ч.ч.2, 3 ст. 326 ЦК України, якою передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За змістом ч.ч. 1, 2 п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 (803-2007-п) (в редакції, чинній на час реалізації спірного майна) відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління). Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Судами вказано, що з 06 червня 2007 року діють правила про те, що суб'єкт управління вправі був приймати рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна лише за погодженням з Фондом державного майна, а рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна загальною площею 895,1 м.кв. за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 55 було прийнято задовго до затвердження у 2007 році Кабінетом Міністрів України Порядку відчуження об'єктів державної власності, коли рішення про видачу дозволу приймалось без окремого погодження Фонду державного майна України.

Однак, угода купівлі-продажу була вчинена у 2009 році, коли вже діяла постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 (803-2007-п) , яка була обов'язкова до виконання.

Колегія суддів відзначає, що попередніми судовими інстанціями не було звернуто увагу на те, що у позовних вимогах та уточненнях до позовних вимог Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить визнати недійсними публічні торги в частині продажу нежитлових приміщень першого поверху №№ 1-3, 6-13, 15-31, 51-52, Х, ХІ, другого поверху №№ 33, 35, 37-49, 53, ІІІ, ХІІ загальною площею 895,1 м. кв., що розташовані за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, буд. 35. Разом з цим, спірний договір купівлі-продажу від 10.04.2009 року укладений на приміщення за адресою Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, буд. 55. Дозвіл від 18 жовтня 2004 року від імені Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України № 140/3/1369/9 державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження закріпленого за підприємством на праві господарського відання приміщення кафе загальною площею 895,1 м.кв. за був виданий також адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 55.

Таким чином, судами не з'ясовано за якою саме адресою знаходиться спірне приміщення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 914/2087/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.