головуючого: Кравчука Г.А., суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 у справі господарського суду № 922/3942/13 Харківської області за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 157 113,70 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5 дов. від 17.01.2013 р.,

відповідача - 1- Демиденко О.А. дов. від 06.12.2013 р.,

відповідача - 2- не з'явились.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2014 р. у зв'язку із відпусткою судді Мачульського Г.М. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2013 р. (суддя -Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 150 000 гривень безпідставно збережених грошових коштів. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 7 103,02 гривень 3 % річних, 3142 гривні 05 копійок судового збору. В стягненні 10,68 грн. 3 % річних в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (судді - Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року по справі № 922/3942/13 скасовано в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області 7 103,02 грн. 3% річних. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 147,68 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області 73,83 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати, мотивуючи скарги доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 986 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар"). За вказаний Об'єкт незавершеного будівництва ФОП ОСОБА_4 повністю розрахувався та сплатив 150 000 грн.

Харківським апеляційним господарським судом 26 липня 2010 року було винесено постанову у справі № 60/62-09, якою задоволено апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2010 року у справі № 60/62-09, скасовано рішення господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Фонду державного майна України до ФО-П ОСОБА_4 задоволено, а у задоволені зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") № 986 від 24.09.2003 року, що був укладений між позивачем та відповідачем та зобов'язано ФО-П ОСОБА_4 повернути об'єкт незавершеного будівництва "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") у державну власність.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у зв'язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. ФОП ОСОБА_4 вважав, що у Регіонального відділення Фонду державного майна України, у зв'язку із розірванням договору купівлі-продажу приватизованого майна, виникає обов'язок повернення позивачу коштів з Державного бюджету України, сплачених за це майно.

За приписами частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. Повторний продаж такого об'єкта проводиться протягом одного року після повернення його у державну власність.

Відповідно до п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-III (1723-14) та чинної на момент розірвання договору, у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Тобто, в період чинності Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, був встановлений спеціальний порядок для повернення грошових коштів за розірваним договором купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 року.

Як правомірно відзначено попередніми судовими інстанціями, в порушення ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не виконало обов'язку повторного продажу об'єкта протягом року.

На період чинності Державної програми приватизації на 2000-2002 роки ФОП ОСОБА_4 не звертався до відповідачів із вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу.

18 лютого 2012 року Закон України "Про державну програму приватизації" № 1723-ІІІ від 18.05.2000 року (1723-14) , в ст. 133 якого був встановлений спеціальний порядок повернення грошових коштів за розірваними договорами, виключно за рахунок коштів одержаних від повторного продажу об'єкта повернутого у власність держави, втратив чинність.

У вересні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача 157 113,70 грн. в тому числі 150 000 грн. безпідставно збережених грошових коштів, 7 113,70 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

За приписом п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано вказано на те, що після втрати чинності норми, якою був встановлений спеціальний порядок повернення грошових коштів за розірваними договорами, виключно за рахунок коштів одержаних від повторного продажу об'єкта повернутого у власність держави, з моменту звернення позивача із вимогою у вигляді подання позову до суду, відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів позивача в Державному бюджеті України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача - 2 безпідставно збережених грошових коштів в сумі 150 000 грн. правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до. п. 2.2. договору купівлі-продажу грошові кошти перераховувались позивачем на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України мають рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч. 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 р. № 3614-VI (3614-17) (набрав чинності 07.08.2011 р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення операцій з бюджетними коштами.

Пунктом 3 абз. 2 ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України закріплено, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюють контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.

Після перерахування грошових коштів на казначейський рахунок відповідача 2 кошти позивача набули статусу коштів бюджету.

За таких обставин, стягнення безпідставно збережених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області грошових коштів, має здійснюватись з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, як суб'єкта уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої суд першої інстанції стягнув 3% річних, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з тим, що правовідносини, що виникли між сторонами, існують в розрізі правових питань приватизації державного майна та, відповідно, регулюються спеціальними нормами законодавства - Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-III (1723-14) , Законом України "Про Державну програму приватизації" від 13.01.2012 року (4335-17) , Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) , Законом України "Про Фонд державного майна України" (4107-17) , які в свою чергу визначають правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна.

Таким чином, сплата коштів за об'єкт незавершеного будівництва в порядку приватизації державного майна і наступне утримання цих коштів на відповідних рахунках не є порушенням грошового зобов'язання в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.