головуючого судді: суддів: Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 910/12339/13 Господарського суду міста Києва за позовом Аграрної біржі до Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Аграрний фонд про стягнення 84998,73 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Радзівіл С.Г., дов. від 11.12.2013 № 11.12/13

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

Аграрна Біржа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" про стягнення 84998,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 у справі № 910/12339/13 (суддя Куркотова Є.Б.) позов Аграрної біржі задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" на користь Аграрної біржі заборгованість у розмірі 77271,57 грн., штраф у розмірі 7727,16 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 910/12339/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Самсіна Р.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 у цій справі залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у цій справі скасувати та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведених на Аграрній біржі біржових торгів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт", в особі брокера - покупця Мочуляк М.М., Брокерська контора №111 Фізична особа-підприємець "Барановська Наталія Леонідівна", яка діяла на підставі Договорів-доручень № 30/17 від 30.06.2010 та № 30/18 від 30.06.2010, а також довіреності № 1994 від 26.06.2010, та Аграрним фондом, в особі брокера - продавця Калинчук А.І., що діяв на підставі довіреності № 105 від 04.06.2010, було укладено Біржові контракти аграрної біржі, а саме:

№ 849 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю пшениці 3 класу, ОДЦР - пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2007,

№ 852 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю пшениці 4 класу, ОДЦР -пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2007,

№ 853 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю пшениці 4 класу, ОДЦР - пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008,

№ 855 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю пшениці 5 класу, ОДЦР - пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008,

№ 856 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю жита 3 класу, ОДЦР - жито, згідно ДСТУ-4522:2006 урожаю 2008,

№ 857 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю жита 3 класу, ОДЦР -жито, згідно ДСТУ-4522:2006 урожаю 2008,

№ 858 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю жита 3 класу, ОДЦР - жито, згідно ДСТУ-4522:2006 урожаю 2008,

№ 859 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю пшениці 3 класу, ОДЦР - пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2009,

№ 861 АБ/98 від 30.06.2010 на купівлю жита 3 класу, ОДЦР - жито, згідно ДСТУ-4522:2006 урожаю 2008 (надалі - Контракти).

Судом з'ясовано, що загальна вартість товару по вищевказаним Контрактам становить 38635781,61 грн.

Пунктами 1.4 Контрактів встановлено реєстраційний збір у розмірі 0,2% з ПДВ.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, розмір реєстраційного збору зазначений сторонами в біржових контрактах відповідає розміру реєстраційного збору за реєстрацію контрактів, встановленому згідно з Наказом відповідача від 14.12.09 №92-ОД.

Так, апеляційним господарським судом зазначено, що згідно з п. 1.4 Біржового контракту Аграрної біржі № 849 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 12 257,56 грн., з п. 1.4 Контракту № 852 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 23 322,34 грн., відповідно до п. 1.4 Контракту № 853 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 1 788,56 грн., п. 1.4 Контракту Аграрної біржі № 855 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 13 114,55 грн., п. 1.4 Контракту № 856 АБ/98 передбачено реєстраційний збір з ПДВ у розмірі 1 121,07 грн., п. 1.4 Контракту № 857 АБ/98 встановлено реєстраційний збір з ПДВ у сумі 2 344,65 грн., згідно з п. 1.4 Контракту № 858 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 4 248,03 грн., відповідно п. 1.4 Контракту № 859 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 16 650,08 грн. та згідно п. 1.4 Контракту № 861 АБ/98 реєстраційний збір з ПДВ становить 2 424,73 грн., що у загальному розмірі становить 77271,57 грн.

Як передбачено п. 4.2 Контрактів сплата реєстраційного збору згідно із п. 1.4 здійснюється на рахунок біржі покупцем протягом двох робочих днів після укладання Контракту.

Факт проведення реєстрації угод, укладених на біржі, підтверджується витягом з журналу реєстрації біржових контрактів, копією протоколу проведення торгів від 30.06.2010, а також печаткою біржі та відміткою про проведення реєстрації контрактів, що містяться на останній сторінці кожного біржового контракту.

Пунктами 4.3 Контрактів визначено, що у випадку невиконання покупцем п. 4.2 контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору, погасити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ він суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожен день прострочення.

В подальшому, як встановлено судом апеляційної інстанції, між Аграрним фондом (продавцем) і відповідачем (покупцем) були укладені наступні Договори про розірвання Біржових контрактів Аграрної біржі:

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 861 АБ/98 від 20.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 858 АБ/98 від 20.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 857 АБ/98 від 31.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 849 АБ/98 від 20.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 856 АБ/98 від 20.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 855 АБ/98 від 02.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 853 АБ/98 від 20.08.2010;

Договір про розірвання до Біржового контракту Аграрної біржі від 30.06.2010 № 852 АБ/98 від 20.08.2010.

Згідно із вищезазначеними Договорами сторони домовилися про розірвання контрактів за згодою сторін; про те, що сторони не мають претензій одна до одної; те що з моменту набуття чинності даним договором, контракт вважається розірваним та втрачає юридичну силу.

Крім цього, листом № 41-10/2587 від 05.10.2011 Аграрний фонд просив Біржу звільнити відповідача від сплати реєстраційного збору за всіма укладеними контрактами у зв'язку з їх анулюванням через неможливість відвантаження продукції.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що свої обов'язки за біржовими контрактами виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення п.п. 4.2 Контрактів не перерахував реєстраційний збір за реєстрацію контрактів у сумі 77271,57 грн.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2005 № 1285 "Про створення Аграрної біржі" (1285-2005-п) , з метою підвищення рівня продовольчої безпеки країни, надання біржових послуг суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, продажу товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення та/або організації розрахунково-клірингової діяльності, засновано Аграрну біржу та затверджено Статут Аграрної біржі.

Згідно із п. 1 Статуту Аграрна біржа створюється і провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) , Закону України "Про товарну біржу" (1956-12) і статей 278 - 282 Господарського кодексу України.

Так, частиною 1 статті 280 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про товарну біржу" визначено, що товарна біржа має право, зокрема, встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу; встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі.

Згідно із частиною 1 статті 281 Господарського кодексу України правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, виходячи із положень Правил біржової торгівлі на Аграрній біржі, встановивши, що позивач у повному обсязі виконав обов'язки з оформлення та реєстрації біржових контрактів, розмір реєстраційного збору, зазначений сторонами в біржових контрактах, відповідає розміру реєстраційного збору за реєстрацію контрактів, встановленому біржею, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті реєстраційного збору на момент розгляду справи настав, однак вказане зобов'язання відповідачем не виконане, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з заборгованості у розмірі 77271,57 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вмотивовано виходив з того, що реєстраційний збір є платою за вчинення позивачем реєстраційних дій щодо реєстрації угод на біржі, право на встановлення та стягнення якої надано позивачу законодавством та Правилами біржової торгівлі; підставою для звільнення від сплати реєстраційного збору та штрафних санкцій може бути виключно рішення дирекції біржі, прийняття якого є правом, а не обов'язком біржі, а отже розірвання спірних біржових контрактів від 30.06.2010 за згодою сторін не звільняє відповідача від сплати реєстраційного збору та штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд також правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 10% від суми несплаченого реєстраційного збору, що становить 7727,16 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи заявника касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин повинні були застосовуватися Правила біржової торгівлі на Аграрній біржі, затверджені наказом Аграрного фонду № 137 від 15.10.2012, оскільки правовідносини, щодо яких виник спір у справі, виникли до затвердження і набрання чинності вищевказаними Правилами.

Інші доводи скаржника, наведені у касаційні скарзі, обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а їх висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.