Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С., суддів Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верола-Юг", м. Миколаїв на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі господарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верола-Юг", м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", м. Миколаїв про стягнення заборгованості в сумі 1 242 197,76 грн.

за участю представників

позивача: Чабанюк В.С.,

відповідача: Глушко Д.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Верола - Юг" (далі за текстом - ТОВ "Верола - Юг") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" (далі за текстом - ТОВ СП "Нібулон") про стягнення суми основного боргу за Договором поставки № 403/2011 від 15.09.2011 року у розмірі 1 242 197, 76 грн. та 4 288, 13 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського Миколаївської області від 10.10.2013 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що доказів належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань п. 10.2, 10.10. Договору № 403/2011 від 15.09.2011 року щодо передачі відповідачу документів (завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, завірену копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП, завірену копію довідки про включення позивача в ЄДРПОУ, копії паспортів директора та головного бухгалтера позивача, завірених власноручно кожним з них відповідно, та накази на їх призначення, завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту позивача зі змінами, документ (довіреність або статут позивача, або статут постачальника і наказ про призначення виконуючим обов'язки керівника позивача, тощо), що свідчить про наявність у представника позивача повноважень на укладання та підписання договору, а також на оформлення, у тому числі підписання, будь-яких документів, пов'язаних з укладанням і виконанням договору (оригінал та завірена копія), довіреність на прийом-передачу первинної документації та додатків до договору (оригінал та завірена копія) розписку за типовою формою про ознайомлення про відповідальність за злочини, що передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 218, 219, 220, 221, 222, 358, 364 та 366 Кримінального кодексу України, та розписку власника або засновника про відсутність наміру звертатися в господарський суд із заявою про визнання підприємства банкрутом, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") судам не надано, а тому суди дійшли висновку, що строк виконання зустрічного обов'язку відповідача по оплаті товару ще не настав.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Верола - Юг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та рішенням господарського Миколаївської області від 10.10.2013 року і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ТОВ СП "Нібулон" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та рішенням господарського Миколаївської області від 10.10.2013 року і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2011 року ТОВ СП "Нібулон" (покупець) та ТОВ "Верола - Юг" (постачальник) було укладено Договір поставки № 403/2011 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у Договорі та в Додатках до договору, а покупець зобов'язувався здійснити приймання та оплату товару.

Постачальник зобов'язувався передати (поставити) товар відповідачу на умовах DAТ на термінал в місці призначення, що вказується у Додатках до Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року за винятком положень, пов'язаних з міжнародним перевезенням (п. 2.1 Договору).

В пункті 5.1 Договору № 403/2011 від 15.09.2011 року сторони узгодили, що покупець сплачує за поставлений товар за кожним Додатком до Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання постачальником оригіналів Додатків з підписами та відбитками печаток сторін, оригіналів належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, рахунку-фактури у відділ закупок покупця, що знаходиться за адресою: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б.

Згідно з п 5.3 Договору у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) постачальником умов п. п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору покупець має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов п. п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору.

В п. 5.4 Договору передбачено, що у випадку виявлення органами державної податкової служби у ланцюгах поставки сільськогосподарської продукції до виробника, фактів наявності суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, фактів недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, заниження сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, в уточнюючих розрахунках до даних декларацій, несплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету, а також нікчемності укладених угод покупець має право затримати платіж в повному (частковому) обсязі за будь-який інший товар, поставлений постачальником в майбутніх періодах.

Крім того, в розділі 10 Договору "Інші умови", зокрема, в п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору сторони визначили, що при укладанні Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю документи (копії завіряються підписом керівника та печаткою підприємства): завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (для підприємств, зареєстрованих до 19 червня 2011 року); завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; завірену копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП; завірену копію довідки про включення постачальника в ЄДРПОУ; копії паспортів директора та головного бухгалтера постачальника, завірених власноручно кожним з них відповідно, та накази на їх призначення; завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту постачальника зі змінами (якщо такі є); документ (довіреність або статут постачальника, або статут постачальника і наказ про призначення виконуючим обов'язки керівника, тощо), що свідчить про наявність у представника постачальника повноважень на укладання та підписання Договору, а також на оформлення, у тому числі підписання, будь-яких документів, пов'язаних з укладанням і виконанням договору (оригінал та завірена копія); довіреність на прийом-передачу первинної документації та Додатків до Договору (оригінал та завірена копія); також постачальник на прохання покупця зобов'язаний надати йому письмові гарантії щодо віднесення його - постачальника до платника податків органами державної податкової служби до стану "0", а також податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на прибуток за попередній податковий період та за період дії Додатків до Договору з додатками відміткою державної податкової служби про їх прийняття; розписку за типовою формою про ознайомлення про відповідальність за злочини, що передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 218, 219, 220, 221, 222, 358, 364 та 366 Кримінального кодексу України, а також розписку власника або засновника про відсутність наміру звертатися в господарський суд із заявою про визнання підприємства банкрутом, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач згідно Додатків до Договору: № ПТ_218 від 22.06.2012 року, № ПТ_218/1 від 22.06.2012 року, № ГР_24 від 22.06.2012 року, № ПТ_219 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/1 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/2 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/3 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/4 від 23.06.2012 року, № ПТ_220 від 24.06.2012 року, № ПТ_220/1 від 24.06.2012 року, № ПТ_220/2 від 24.06.2012 року, № ГР_25 від 25.06.2012 року, № ПТ_221 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/1 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/2 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/3 від 26.06.2012 року, № ПТ_222 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/1 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/2 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/3 від 27.06.2012 року, № ПТ_223 від 29.06.2012 року, № ПТ_223/1 від 29.06.2012 року, № ГР_26 від 30.06.2012 року, № ГР_26/1 від 30.06.2012 року, № ГР_26/2 від 30.06.2012 року, № ПТ_224 від 01.07.2012 року з 22 червня 2012 року по 1 липня 2012 року здійснив поставку сільськогосподарської продукції (кукурудза, соняшник, соя) на перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН" у м. Миколаєві та на філію "Градизьк" ТОВ СП "НІБУЛОН" на загальну суму 1 242 197,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000275 від 22.06.2012 року, № РН-0000276 від 22.06.2012 року, № РН-0000243 від 22.06.2012 року, № РН-0000277 від 23.06.2012 року, № РН-0000278 від 23.06.2012 року, № РН-0000279 від 23.06.2012 року, № РН-0000280 від 23.06.2012 року, № РН-0000281 від 23.06.2012 року, № РН-0000282 від 24.06.2012 року, № РН-0000283 від 24.06.2012 року, № РН-0000284 від 24.06.2012 року, № РН-0000245 від 25.06.2012 року, № РН-0000285 від 26.06.2012 року, № РН-0000286 від 26.06.2012 року, № РН-0000287 від 26.06.2012 року, № РН-0000288 від 26.06.2012 року, № РН-0000289 від 27.06.2012 року, № РН-0000290 від 27.06.2012 року, № РН-0000291 від 27.06.2012 року, № РН-0000292 від 27.06.2012 року, № РН-0000293 від 29.06.2012 року, № РН-0000294 від 29.06.2012 року, № РН-0000295 від 30.06.2012 року, № РН-0000296 від 30.06.2012 року, № РН-0000297 від 30.06.2012 року, № РН-0000246 від 01.07.2012 року та податковими накладними № 53 від 22.06.2012 року, № 54 від 22.06.2012 року, № 25 від 22.06.2012 року, № 55 від 23.06.2012 року, № 56 від 23.06.2012 року, № 57 від 23.06.2012 року, № 58 від 23.06.2012 року, № 75 від 23.06.2012 року, № 59 від 24.06.2012 року, № 60 від 24.06.2012 року, № 61 від 24.06.2012 року, № 27 від 25.06.2012 року, № 62 від 26.06.2012 року, № 63 від 26.06.2012 року, № 64 від 26.06.2012 року, № 65 від 26.06.2012 року, № 66 від 27.06.2012 року, № 67 від 27.06.2012 року, № 68 від 27.06.2012 року, № 69 від 27.06.2012 року, № 70 від 29.06.2012 року, № 71 від 29.06.2012 року, № 72 від 30.06.2012 року, № 73 від 30.06.2012 року, № 74 від 30.06.2012 року, № 1 від 01.07.2012 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач зобов'язання по передачі первинних документів перелік, яких встановлений пунктом 5.1 Договору, виконав, про що свідчать акти приймання-передачі документів за договором поставки № 12 від 22.06.2012 року, № 13 від 22.06.2012 року, № 14 від 23.06.2012 року, № 15 від 23.06.2012 року, № 16 від 24.06.2012 року, № 17 від 24.06.2012 року, № 18 від 25.06.2012 року, № 19 від 25.06.2012 року, № 20 від 26.06.2012 року, № 21 від 26.06.2012 року, № 22 від 27.06.2012 року, № 23 від 27.06.2012 року, № 24 від 29.06.2012 року, № 25 від 29.06.2012 року, № 26 від 30.06.2012 року, № 27 від 30.06.2012 року.

Однак, господарські суди дійшли висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на те, що строк виконання зустрічного обов'язку відповідача по оплаті товару ще не настав, оскільки позивач не виконав своїх договірних зобов'язань по п. 10.2, 10.10. Договору № 403/2011 від 15.09.2011 року щодо передачі відповідачу документів (завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, завірену копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП, завірену копію довідки про включення позивача в ЄДРПОУ, копії паспортів директора та головного бухгалтера позивача, завірених власноручно кожним з них відповідно, та накази на їх призначення, завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту позивача зі змінами, документ (довіреність або статут позивача, або статут постачальника і наказ про призначення виконуючим обов'язки керівника позивача, тощо), що свідчить про наявність у представника позивача повноважень на укладання та підписання договору, а також на оформлення, у тому числі підписання, будь-яких документів, пов'язаних з укладанням і виконанням договору (оригінал та завірена копія), довіреність на прийом-передачу первинної документації та додатків до договору (оригінал та завірена копія) розписку за типовою формою про ознайомлення про відповідальність за злочини, що передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 218, 219, 220, 221, 222, 358, 364 та 366 Кримінального кодексу України, та розписку власника або засновника про відсутність наміру звертатися в господарський суд із заявою про визнання підприємства банкрутом, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та відсотків річних за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданий на виконання позивачем своїх зобов'язань за п. 10.2 та п. 10.10 Договору лист № 28 від 14.09.2011 року не містить переліку, які саме копії документів, завірених печаткою підприємства були надані покупцю з цим листом, а також позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача та отримання останнім зазначеного листа.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В порушення вказаних вимог процесуального законодавства, господарські суди попередніх інстанцій зазначивши, що надання повного пакету додаткових документів, передбачених п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору поставки № 403/2011 від 15.09.2011 року, є недоведеним, не звернули увагу на те, що відповідачем взагалі не оспорювався факт здійснення позивачем поставки і заперечення відповідача щодо суми боргу за отриманий товар також відсутні.

Крім того, судам при розгляді даної справи необхідно було звернути увагу і на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України та договірні умови, зокрема, п. 5.1 Договору, в якому прямо передбачено строки оплати товару.

Відтак, судам перш за все необхідно було встановити обставини щодо наявності обов'язку оплати товару відповідача перед позивачем, виходячи з самої суті договору поставки, а не з додаткових зобов'язань позивача, передбачених в розділі 10 "Інші умови", зокрема, в п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору, адже з огляду на норми чинного законодавства обов'язок покупця щодо сплати вартості отриманого товару жодним чином не поставлено у залежність від надання продавцем додаткових документів.

Більш того, обов'язок позивача щодо надання додаткових документів, зазначених в розділі 10 "Інші умови" (п. 10.2, 10.10), з огляду на положення даного Договору, відноситься до стадії укладення договору.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судам при розгляді справи необхідно було надати оцінку існуючим правовідносинам сторін з позиції розумності та справедливості, з огляду на те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається і учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ "Верола - Юг" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 10.10.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.10.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 915/1320/13 - скасувати.

3. Справу № 915/1320/13 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.