головуючого судді: суддів: Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на рішення та постанову Господарського суду Донецької області від 25.09.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 5006/29/75/2012 Господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Приватного акціонерного товариства "Торговий дім Азовзагальмаш" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовелектросталь" про стягнення збитків у розмірі 73629,89 грн., штрафу у сумі 6251,04 грн. за участю представники сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Торговий дім Азовзагальмаш" про стягнення збитків у розмірі 73629,89грн. та штрафу у сумі 6251,04 грн. за поставку неякісного товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.09.2013 у справі № 5006/29/75/2012 (колегія судді у складі: головуючого судді Риженко Т.М., суддів Огороднік Д.М., Уханьової О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (колегія судді у складі: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Стойка О.Ф., Шевкова Т.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2013 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у цій справі та прийняти нове рішення, яким позов ДП "Укрспецвагон" задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Позивач телеграмою повідомив суд про неможливість явки у судове засіданні та просив суд розглядати справу без участі представника позивача.

До Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Торговий дім Азовзагальмаш" телеграмою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направлення представника у судове засідання.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було надано доказів на підтвердження обставин, викладених в цьому клопотанні. Крім цього, з урахуванням приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, неявка представника відповідача не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень у справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 06.11.2008 між Закритим акціонерним товариством "Торговий дім Азовзагальмаш" (далі - покупець) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 678П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю (далі - договір), відповідно умов якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору: напіввагон мод. 12-9745, ТУ У 35.2-001124454-032-2004, у кількості - 100 (сто) одиниць; виробництва ДП "Укрспецвагон".

07.11.2008 сторонами було підписано додаткову угоду № 1, якою сторони погодили, що в якості оплати за продукцію покупець зобов'язується поставити постачальнику сталеве литво, а саме: раму бокову (кресл. №100.00.020-4СБ), балку надресорну (кресл. 100.00.010-4СБ).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу вказаний товар на суму 5135886,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 08.01.2009.

28.092010 на станції Акжайик-7 вагоноремонтним депо АТ "НК "Казахстан Темір Жоли" було виконано ремонт вагону № 55139687, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", по заміні двох неремонтнопридатних бокових рам № 48730 клеймо 1291 рік випуску 2008 та № 51244 клеймо 1291 рік випуску 2008,

Заміну вказаних литих деталей підтверджено дефектною відомістю (форма ВУ-22) та актом від 04.10.2010, в якому зазначено, що на вагоні № 55139687 бокова рама № 48730 клеймо 1291 рік випуску 2008 була замінена на бокову раму № 20918.33.10, а бокова рама № 51244 клеймо 1291 рік випуску 2008 була замінена на бокову раму № 21554.33.10.

На підставі договору № 99-1к/09 від 18.12.2009 та контракту № 63у/09 від 09.07.2009 ТОВ "Металургтранс" здійснило ремонт даного вагону.

Судом першої інстанції з'ясовано, що вказаний вагон збудований позивачем 19.01.2009, що підтверджується технічним паспортом вагону форми ВУ-4М. На нього були встановлені бокова рама № 48730 клеймо 1291 рік випуску 2008 та рама бокова № 51244 клеймо 1291 вік випуску 2008, які придбані позивачем у відповідача згідно договору поставки № 678П-ЦВСВ (ОРВ-08.644)ю та додаткової угоди № 1 до договору.

У зв'язку з виконаним ремонтом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулося до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" як до виробника вагону № 55139687 з позовом про відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2011 по справі № 5023/8006/11, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012, позов ТОВ "Металургтранс" задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" 73629,89 грн. понесених витрат, пов'язаних з проведенням ремонту вищевказаного вагону.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 73629,89 грн. та штрафу у сумі 6251,04 грн. за поставку неякісного товару.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як постачальник неякісного товару - бокових рам № 48730 та № 51244, зобов'язаний відшкодувати збитки у розмірі 73629,89 грн., які пов'язані з ремонтом вагону та заміною вказаних комплектуючих, тобто суму, яка була сплачена позивачем ТОВ "Металургтранс" на проведення ремонту вагону.

Розглядаючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт-рекламація № 159 від 04.10.2010 складений особами, які не володіють спеціальними знаннями, в односторонньому порядку без повідомлення та виклику представника відповідача; всупереч вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7 (v0007400-66) , листування між сторонами щодо якості товару з моменту поставки товару покупцю не було; у вартість ремонту включені роботи, які не мають відношення до заміни бокових рам; розрахунок стягуваних збитків не містить відомостей про подальшу реалізацію забракованих бокових рам; позивач не пред'являв вимог до відповідача, а також не здійснив експертизу для встановлення причин виникнення дефектів та забезпечення доказів вини відповідача, чим позбавив відповідача можливості взяти участь у встановленні причин виникнення дефектів, та можливості самостійно усунути виявлені недоліки.

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність вини відповідача у нанесенні збитків позивачу та відсутність причинного зв'язку між наслідками, які настали для позивача, та діями відповідача, у зв'язку із чим відмовили у позові за його необґрунтованістю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказані вимоги не дотримано судами попередніх інстанцій, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування для врегулювання спірних правовідносин норм матеріального права та надання юридичної оцінки обставин справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених позовних вимог були вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 73629,89 грн., сплачених ним Товариству з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" у зв'язку із проведенням ремонту вагону і заміною бокових рам, поставлених відповідачем.

За змістом статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У частині 3 статті 678 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту; якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Як передбачено частиною 3 статті 680 Цивільного кодексу України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Судами встановлено, що відповідно до договору поставки № 678П-ЦВСВ(ОРВ-08.644)ю від 06.112008 та додаткової угоди № 1 до цього договору, відповідач є постачальником рам бокових та балок надресорних, а позивач - їх покупцем. Дана продукція є комплектуючими виробами для виробництва напіввагонів, які, як і бокові рами, повинні відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації.

Відповідно до статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили, яким чином відповідачем підтверджено якість поставлених бокових рам № 48730 та № 51244 та чи був встановлений гарантійний строк на вказані товари, від чого залежить розподіл обов'язку доказування причин виникнення недоліків товару.

За змістом положень частини 5 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

У зв'язку із цим, якщо позовні вимоги задоволені за рахунок постачальника основного виробу, він має право звернутися до продавця або виготовлювача комплектуючого виробу з вимогою про відшкодування завданих збитків.

З огляду на підстави позову, суди попередніх інстанцій повинні були надати належну правову оцінку фактам, установленим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2011 під час розгляду справи № 5023/8006/11 за позовом ТОВ "Металургтранс" до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" про стягнення з останнього витрат на проведення ремонту вагону, пов'язаного із заміною неякісних бокових рам, оскільки, як вбачається, позов ДП "Укрспецвагон" заявлено у порядку регресу, що не було перевірено господарськими судами попередніх інстанцій.

Встановлення зазначених обставин має істотне значення для вирішенні спору у даній справі та впливає на правильність застосування норм матеріального права.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.