головуючого Дунаєвської Н.Г. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на рішення та на постанову Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 у справі № 923/1086/13 господарського суду Херсонської області за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інвест Менеджмент" про спонукання до укладання договору за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2014 № 02-05/61 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/1086/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 26.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 у справі № 923/1086/13 (суддя - Ємленінова З.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (колегія суддів к складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді - Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 у справі № 923/1086/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що позивач листом від 25.06.2013 № 01-04-15/1388 направив відповідачу два примірники договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 28.06.2013 № 4162, однак відповідач листом від 29.07.2013 повернув позивачу договір з протоколом розбіжностей щодо п. 4.5 договору (пропонував виключити цей пункт з тексту договору), який просив розглянути та підписати.

Не погоджуючись з редакцією договору, яку запропоновано відповідачем з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, позивач звернуся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про спонукання відповідача укласти договір від 28.06.2013 № 4162 про подачу холодної води та послуги по прийманню та очищенню стічних вод, в якому п. 4.5 викласти в наступній редакції:

"4.5. Згідно п.4.10, 4.11, 4.12, 4.13 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 № 936/15627 (z0936-08) (зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131 (z0557-12) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2012 № 557/20870 (z0557-12) ) АБОНЕНТ сплачує середньорічний об'єм стічних вод, який утворюється внаслідок випадіння атмосферних опадів, згідно додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору."

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) (із змінами і доповненнями згідно з наказами Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131 (z0557-12) та від 24.10.2012 № 541 (z1895-12) ) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 179 ГК України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Під час розгляду справи суди встановили, що виходячи зі змісту запропонованої позивачем редакції договору, а саме спірного пункту 4.5, останній має відповідати вимогам пунктів 4.10, 4.11, 4.12, 4.13 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (z0936-08) , але п.4.10 Правил, (зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131 (z0557-12) та від 24.10.2012 № 541 (z1895-12) ) передбачено визначення об'єму стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготаяння та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій, які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення споживачів, або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживача, у мережі водовідведення виробника.

Таким чином, як вірно зауважили суди, для застосування п.4.10 Правил до спірних правовідносин, дощозбірники і колодязі мають знаходитися на території споживача (ТОВ "Сістем Інвест Менеджмент"), однак позивачем такий факт не доведено.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди спростували посилання позивача, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, на якій знаходиться нерухоме майно, передана відповідачу в користування на підставі договору оренди від 15.02.2013 № 15/02, у зв'язку з чим існує факт наявності у відповідача території, на якій розміщені дощозбірники та колодязі, через які дощові води потрапляють в мережі позивача.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено умови зазначеного вище договору № 15/02 та з'ясовано, що в користування відповідача переданий цілісний майновий комплекс, який складається із будівель та споруд, визначених п.1.2 договору. При цьому, в п.1.1 договору визначено, що в оренду передається майновий комплекс за винятком площі, яка на момент укладення договору передана орендодавцем в оренду третім особам. Відповідно, об'єкти нерухомості, розташовані на вказаній земельній ділянці, знаходяться в орендному користуванні не тільки відповідача, а й інших осіб.

З огляду на зазначене суди підставно зауважили про не доведення позивачем, що земельна ділянка, на якій розміщено нерухоме майно та яка прилягає до нерухомих об'єктів переданих в оренду, була передана відповідачу, а навпаки встановили, що земельна ділянка, на якій розміщений цілісний майновий комплекс та яка прилягає до нерухомих об'єктів (складових частин комплексу), переданих ТОВ "Сістем Інвест Менеджмент", не належить відповідачу ні на праві власності, ні на праві користування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи позивача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2013 та Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 у справі № 923/1086/13 - без змін.