Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 106 085, 28 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились; від відповідача: Федосова Р.М. дов. - № 32 від 01.01.2014;

Рішенням від 11.10.2013 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) відмовлено в задоволені позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що позивач не довів вину відповідача у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг, що призвело до неможливості своєчасного забирання вагонів та вивільнення позивачем колій і відповідно покладення на нього збитків є безпідставним.

Постановою від 16.12.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Прудніков В.В. - головуючий, Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) рішення від 11.10.2013 господарського суду Дніпропетровської області скасовано.

Позов ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.

Стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" збитків у розмірі 106 085, 28 грн., судовий збір у розмірі 3182,57 грн.

постанова мотивована тим, що вимоги позивача про стягнення збитків є обґрунтованими.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 46, 47, 119, 121 Статуту залізниць України (457-98-п) ; п.п. 3, 4, 8, 10, 12, 15 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) ; ст. 4-2, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 06.11.2008 ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії, вантажовласник) та ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) уклали договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч про експлуатацію під'їзної залізничної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відповідно п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 (z0864-00) , розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору.

28.12.2006 ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ДП "Придніпровська залізниця" також уклали договір №ПР/ДН-2-074/НЮп/672а "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги".

Пунктом 3.2 вищевказаного договору сторони передбачили, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), в тому числі спірні, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін.

Господарські суди також встановили, що в серпні 2012 року на під'їзду колію ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" при ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці на адресу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подавалися вагони під вивантаження та навантаження.

Облік часу перебування вагонів на під'їзній колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" проводився ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці за відомістю плати за користування вагонами.

Пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113 (z0165-99) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458 (z0165-99) , встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відповідно до вищевказаних відомостей ДП "Придніпровська залізниця" за користування вагонами нарахована плата у розмірі 106 085,28 грн. Вказана плата списана з особового рахунку ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується переліком, який включено до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів № 20120906 від 06.09.2012.

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником. Надані позивачем акти загальної форми підписано лише представниками залізниці, тобто складені в порушення вищевказаної норми, тому не можуть бути належним доказом підтвердження викладених в них обставин.

Як встановлено господарськими судами, сума позову складається із плати за користування вагонами за відомістю плати № 05092804 (ГУ-46) в сумі 106 085, 28 грн., яка нарахована на підставі актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів - загальної форми ГУ-23 складених на станціях затримок Кривий Ріг - Західний, Мудрьона, згідно наказів №№ 245, 212.

Відповідно Положення про зайнятість колій за наказом № 245 колія № 9 вільна з 10:55 год. 27.08.2012 до 19:20 год. 27.08.2012 (8:35 год.); колія № 12 з 00:55 год. 29.08.2012 до 15:50 год. 29.08.2012 (15 год.); колія № 1б з 14:30 год. 01.09.2012 до 00:10 год. 02.09.2012 (9 год. 40 хв.).

За наказом № 212 колія № 9 вільна з 10:55 год. 27.08.2012 до 19:20 год. 28.08.2012 (8 год. 35 хв.); колія № 11 з 04:00 год. 22.08.2012 до 10:35 год. 22.08.2012 (6 год.35 хв.); колія № 12 з 00:55 год. 29.08.2012 до 15:50 год. 29.08.2012 (15 год.); колія № 1б з 19:55 29.08.2012 до 02:30 год. 30.08.2012 (6 год. 35 хв.), з 14:30 год. 01.09.2012 до 00:10 год. 02.09.2012 (9 год. 40 хв.).

Щодо колії № 1б, то відповідно до ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг - ця колія є також приймально-відправного призначення, у тому числі для парних та непарних вантажних поїздів.

Отже, позивач не надав належних доказів неможливості подачі спірних вагонів на ці колії у зазначений час. Позивач також не надав підтвердження того, що деякі колії певний час використовувались для проведення маневрових робіт, і обгону локомотива, згідно ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг.

В Положенні є посилання на те, що мала місце затримка вагонів на коліях станції з вини одержувача ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", але як зазначалось вище, акти загальної форми, які складено на підтвердження цих обставин не відповідають вимогам п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) , тому не можуть бути належними доказами підтверджуючих, що затримка мала місце з вини позивача.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що спірні вагони простояли на станції затримки протягом 7 діб, тоді як вбачається з Положення про зайнятість колій, в цей період ДП "Придніпровська залізниця" здійснювала подачу позивачу під завантаження та вивантаження інших вагонів.

Отже, апеляційний господарський обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження правомірності затримки вагонів на попутних станціях, неможливості їх подачі на колії станції призначення, тому підстави для нарахування та списання грошових коштів з позивача за спірними переліками відсутні, а вимога позивача про стягнення збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.