головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідача), Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року у справі № 923/1308/13 господарського суду Херсонської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про стягнення 63 873,54 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Петровський Д.О.,

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" 63 873,54 грн., з яких 62 027,41грн. борг за надані позивачем послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом та 1846,13 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.11.2013 р. у справі № 923/1308/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р., позов задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 62027,41 грн. основного боргу, 1846,13 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "СКЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду від 14.11.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду від 14.11.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 01.01.2011 року між Державним підприємством "Дельта-лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" було укладено договір № 75/П-11, за умовами якого (п.1.1.) позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС, надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лимансьому, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Додатковою угодою № 4 від 18.06.2013 р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011р. про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між ДП "Дельта-лоцман" (Сторона 1), ТОВ "СКЛ" (Сторона 2) та ДП "Адміністрація морських портів України" (Сторона 3) сторони домовились про заміну з 13.06.2013 р. "Сторони 1" на "Сторону 3" як зобов'язану та управнену сторону в Договорі. Сторона 2 підтвердила згоду на заміну "Сторони 1" на "Сторону 3" в Договорі в порядку та на умовах, визначених Додатковою угодою.

З 13.06.2013 р. всі права та обов'язки "Сторони 1" за Договором перейшли до "Сторони 3". Сторони погодили, що заміна Сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною "Сторони 1" на "Сторону 3".

Відповідно до п. 2.1.2 договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2.2. договору, остаточний розрахунок здійснюється агентом протягом десяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.04.2011 р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р.).

Відповідно до п. 5.4. договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 25.04.2012 р., в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2. і п. 4.3. Договору, Агент, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Позивач вказував на те, що у період з березня по червень 2013 р. позивач, за заявками відповідача, на підставі договору № 75/П-11 від 01.01.2011 року надавав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходяться під агентуванням відповідача на загальну суму 62 027,41 грн. Проходження суднами каналом та надання послуг служб регулювання руху суден позивач підтверджує квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Відповідно до матеріалів справи за період дії договору для сплати зборів ДП "Дельта-лоцман" виставило рахунки, що підтверджено матеріалами справи.

Вказані рахунки відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим на адресу ТОВ "СКЛ" позивачем були направлені претензії від 23.04.2013 р. № 1960, від 21.05.2013 р. № 2422, від 22.07.2013 р. № 461, від 28.08.2013 р. № 1060, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав на те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг та відповідно до п. 4.2.2. договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р., в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.04.2013р. борг не сплатив, документи які спростовують позовні вимоги не надав, тому на користь позивача слід стягнути суму боргу та розмір пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося, 01.01.2011 року між Державним підприємством "Дельта-лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" було укладено договір № 75/П-11, за умовами якого (п.1.1.) позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС, надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лимансьому, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Додатковою угодою № 4 від 18.06.2013 р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р. про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між ДП "Дельта-лоцман" (Сторона 1), ТОВ "СКЛ" (Сторона 2) та ДП "Адміністрація морських портів України" (Сторона 3) сторони домовились про заміну з 13.06.2013 р. "Сторони 1" на "Сторону 3" як зобов'язану та управнену сторону в Договорі. Сторона 2 підтвердила згоду на заміну "Сторони 1" на "Сторону 3" в Договорі в порядку та на умовах, визначених Додатковою угодою.

З 13.06.2013р. всі права та обов'язки "Сторони 1" за Договором перейшли до "Сторони 3". Сторони погодили, що заміна Сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною "Сторони 1" на "Сторону 3".

У період з березня по червень 2013р. позивач, за заявками відповідача, на підставі договору № 75/П-11 від 01.01.2011 року надавав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходяться під агентуванням відповідача на загальну суму 62 027,41 грн.

Проходження суднами каналом та надання послуг служб регулювання руху суден позивач підтверджує квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Відповідно до матеріалів справи за період дії договору для сплати зборів ДП "Дельта-лоцман" виставило рахунки, що підтверджено матеріалами справи, які відповідачем оплачені не були.

Позивачем було направлено ряд претензій на адресу відповідача, які знаходяться в матеріалах даної справи та які залишені ним без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даному випадку є розрахунки за послуги служби регулювання руху суден та справляння канального збору.

Згідно з статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 "Про портові збори" (1544-2000-п) , прийнятою відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно з Приміткою 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Крім того, відповідно до Примітки 3 пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 "Про портові збори" (1544-2000-п) для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім Білгород-Дністровського порту, каналу Прорва, підхідного каналу порту заводу "Азовсталь".

З метою забезпечення безпеки судноплавства згідно із зобов'язаннями міжнародних договорів, стороною яких є Україна, Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.1998 № 2098 (2098-98-п) "Питання безпеки судноплавства України" (в редакції постанови від 10.07.2006 № 953 (953-2006-п) ) поклав функції з лоцманського проведення, регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку, виконання яких здійснювати за рахунок відповідних лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання руху суден та канального збору.

ДП "Дельта-лоцман" віднесено до Переліку підприємств, установ та організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на даний час-Міністерству інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.05.2007 № 440 (v0440650-07) .

Відповідно до п. 9 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2006 № 945 (v0945650-06) "Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства" на підставі акту приймання-передачі від 02.10.2006 Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" передало з балансу, а ДП "Дельта-лоцман" прийняло на баланс гідротехнічні споруди - Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морські канали згідно з технічними паспортами.

Відповідно до паспорту Херсонського морського каналу, Херсонський морський канал слугує для підходу до порту Херсон, траса каналу проходить по Дніпро-Бузькому лиману.

Згідно з правилами плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 року № 655 (z1150-07) , проходження суднами будь-якої осадки до/з портів Херсонського регіону є неможливим без проходження Херсонського каналу.

Позивач вказував, що навіть якщо судна відповідача рухаються рекомендованим шляхом - 20 (РШ-20), оминаючи перше коліно, все одно рухаються каналом, адже на другому-третьому коліні ХМК взагалі відсутні зони забровочного плавання і судно не може рухатись інакше, ніж по каналу.

За проходження каналом відповідно до п. 18 Положення про портові збори, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою № 1544 від 12.10.2000р. (надалі - Положення про портові збори) нараховується канальний збір.

Розмір портових зборів встановлений Положенням про портові збори відповідно до якого портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

Відповідно до п. 1 Положення про портові збори, - портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

При цьому до групи А віднесено вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди, а до групи В відносяться ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка-море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти річки Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки.

Приміткою 2 до п. 1 цього Положення визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, також належать до групи А.

Пунктом 20 Положення про портові збори, на який, окрім іншого, посилається відповідач, як на підставу звільнення суден відповідача від сплати канального збору, зазначено, що судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору.

Проте, позивачем нарахований відповідачу канальний збір за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом, а не каналом Прорва, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судовий інстанцій про те, що посилання відповідача на п. 20 Положення про портові збори є безпідставним.

Підтвердженням того, що судна відповідача відносяться до групи А за ознакою здійснення вантажних комерційних рейсів позивачем зазначено наступне.

ТОВ СП "НІБУЛОН" - підприємство, яке здійснює діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Зазначене підприємство спеціалізується на продажі зернової продукції. Відповідно до п.2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Таким чином, ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку).

Отже, транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ СП "НІБУЛОН" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення є комерційною діяльністю.

Відповідачем не надано доказів того, що транспортування готової продукції (зернових вантажів) було перевезено ним для власного споживання та не надано доказів, що судна ТОВ СП "НІБУЛОН" здійснювали рейси не пов'язані зі здійсненням комерційної діяльності підприємства.

Крім того, відповідно до статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства.

Зазначена норма Податкового кодексу України (2755-17) надає підстави вважати, що транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ СП "НІБУЛОН" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначене переміщення не можна вважати некомерційною діяльністю.

Судами було встановлено, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Отже, проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

Надання позивачем послуг служб регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС.

Також на виконання вимог пункту 2.4.7. Правил плавання, позивачем на підтвердження обставин того, що судна відповідача рухались саме каналом до матеріалів справи надані відтворення записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор" з яких видно траєкторію руху суден.

Згідно зі ст. 115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до п.4.1 Положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 28.05.2001 р. (z0545-01) , служби регулювання руху суден (СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден. Відповідно до п. 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС.

Пунктом 1 наказу Мінтрансу України від 15.04.2004 р. № 312 (v0312361-04) "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" визначено, що на ДП "Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 р. функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Пунктом 62 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 (z0374-96) , встановлено, що при наданні судновласникам послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства.

Порядок стягнення та розмір ставок збору за послуги СРРС з суден каботажного плавання визначаються (встановлюються) "Положенням про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються ДП "Дельта-лоцман" з суден у каботажному плаванні", розробленим Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНДІМФ) та затвердженим наказом ДП "Дельта-лоцман" від 11.06.2007 № 298.

Так, 26.12.2012р. листом № 7534 ДП "Дельта-лоцман" повідомило відповідача про тарифи на послуги на 2013 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно того, що судна під агентуванням відповідача отримували послуги з інформаційного обслуговування та радіолокаційного контролю, відповідно до п. 2.3.1. та 2.4.2. Правил плавання.

Оскільки судами було встановлено, що судна відповідача, здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу, дійсно користувались послугами СРРС, які надавались позивачем, та за умовами законодавства вказані послуги мають бути оплачені за встановленими ставками.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 846,13 грн., нарахованої на підставі ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України та п. 5.4 договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши на користь позивача суму основного боргу в розмірі 62 027,41 грн. та 1846,13 грн. пені.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.