головуючого: суддів: Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідача), Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Стевлалі" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі № 923/970/13 господарського суду Херсонської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбус" до Приватного підприємства "Стевлалі" про стягнення 809 342,25 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Томкін О.Ю.,

від відповідача: не з'явився,

Приватне акціонерне товариство "Рамбурс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Стевлалі" про стягнення з останнього 809 342,25 грн., з яких: 649 142,39 грн. попередня оплата за товар, який позивач не отримав за договором поставки сільськогосподарської продукції № 107/-(2)-13 від 21.03.2013 р. та 160 199,86 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем його умов. Крім того, позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 107/-(2)-13, укладеного між сторонами 21.03.2013р., не виконав зобов'язання по поставці попередньо сплаченого товару в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року у справі № 923/970/13 позовні вимоги задоволені повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 649 142,39 грн. вартості попередньої оплати, 160199,86 грн. штрафу та 16 186,85 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне підприємство "Стевлалі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року та рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення суми штрафу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Рамбурс" та Приватним підприємством "Стевлалі" був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 107/-(2)-13, згідно з яким відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти від відповідача та оплатити сою врожаю 2012 р., у кількості 800 метричних тон +/- 10% залікової ваги, ціною 4450,00 грн. за 1 метричну тону та загальною вартістю 3559996,80 грн., у строк до 04.05.2013 р. включно. Поставка даного товару має здійснюватися на умовах DAP згідно з Правилами "Інкотермс 2010р.", адреса місця поставки - м. Херсон, проспект Ушакова,4. Вказаний товар за якістю має відповідати вимогам ДСТУ 4964:2008 для сої, окрім цього, сторони договору обумовили особливі вимоги до якості товару, а саме: вологість не більше 12 %, вміст сирого протеїну не менше 31 %, сміттєва домішка не більше 2 %, олійна домішка не більше 23 %, вміст олії в перерахунку на сиру речовину не менше 18,5 %, а також, у товарі не має бути живих карантинних шкідників. Відповідно до Розділу 9 "Право, що застосовується. Вирішення спорів." договору суперечки за якістю товару регулюються шляхом відбору зразків, що оформляється актом в 3-х екземплярах, по одному для кожної сторони, а третій екземпляр - для передачі в лабораторію відповідної Державної хлібної інспекції, разом з відібраними зразками.

Відповідно до Розділу 6 "Умови та строки поставки." договору, у разі, якщо якісні показники поставленого товару не відповідають вказаним вище вимогам до якості товару позивач має право відмовитися від прийняття товару, а відповідач, якщо позивач скористався таким своїм правом, зобов'язаний протягом 2 (двох) днів замінити неякісну партію товару. Відповідно до Розділу "Відповідальність сторін" договору, у разі порушення відповідачем умов та/або строку поставки товару, які вказано у договорі, позивач має право відмовитися від прийняття та оплати товару, а також, має право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 5 (п'ять) % від суми договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку на сплату штрафу. Відповідно до Розділу 7 "Умови оплати" договору позивач зобов'язався здійснити оплату товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та надання покупцю факсових або сканованих копій документів.

Позивач здійснив попередню оплату товару у сумі 3203997,12 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача за 22.03.2013 р., 05.04.2013 р., 11.04.2013 р., 30.04.2013 р.

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 2 519 854,73 грн., що підтверджено видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, а також товарно-транспортними накладними .

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що оскільки відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за договором, заборгованість останнього за недопоставлену продукцію складає 649 142,39 грн., яку він просить суд стягнути на його користь. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 160 199,86 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем. При цьому суди зазначили, що оскільки відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці попередньо сплаченого товару, є підстави для застосування до нього відповідних штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що на виконання умов договору (розділу 7) позивачем було здійснено авансовий платіж у розмірі 3203997,12 грн., наступними платежами: 22.03.2013 р. на суму 889 999,20 грн., 05.04.2013 р. на суму 889 999,20 грн., 11.04.2013 р. на суму 889999,20 грн., 30.04.2013 р. на суму 533 999,52 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача за 22.03.2013 р., 05.04.2013 р., 11.04.2013 р., 30.04.2013 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково за період з 30.03.2013 р. по 04.05.2013 р. поставив позивачу 566, 260 тон. товар на загальну суму 2519854,73 грн., що підтверджено видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи, а також товарно-транспортними накладними.

Судами також було встановлено, що сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків по договору №107/-(2)-13 від 21.03.2013 р. за період березень 2013 р. - червень 2013 р., згідно з якими станом на 30.06.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену за договором продукцію становить 684 142,39 грн. (3203997,12 грн. - 2519854,73 грн.).

Оскільки решта оплаченої продукції не була поставлена, 10.07.2013 р. позивач направив на адресу ПП "Стевлалі" вимогу про повернення грошових коштів за вих. № 1/02-328, якою повідомив останнього про відмову від поставки товару та про повернення грошових коштів в розмірі 684 142,39 грн., перерахованих в якості попередньої оплати за товар в термін до 17.07.2013 р. включно, яка залишена відповідачем без відповіді.

12.07.2013р. відповідачем частково, у сумі 35 000 грн., повернуто позивачу грошові кошти передплати, що підтверджено випискою банку від 12.07.2013р.

Таким чином, сума не повернутої попередньої оплати складає 649 142,39 грн. (684 142,39 грн. - 35000 грн.).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, - відповідач порушив своє зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за непоставлену продукцію та її розмір підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків, а тому позовні вимоги в частині повернення передплати у розмірі 649 142,39 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь суму штрафу, яка складає 160 199,86 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до розділу 10 договору у разі порушення відповідачем умов та/або строку поставки товару, які вказано у договорі, позивач має право відмовитися від прийняття та оплати товару, а також, має право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 5% від суми договору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку на сплату штрафу.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно задовольнили в цій частині позовні вимоги позивача, оскільки було встановлено, що ПП "Стевлалі" в порушення умов договору поставки не виконало прийняті на себе зобов'язання по поставці попередньо сплаченого товару, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим та апеляційним судами про повне задоволення позову.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.