Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 р. у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) приватне підприємство "RIGEL-VTL", м. Харків, 2) приватне підприємство "Гледіс", м. Дніпропетровськ, 3) дочірнє підприємство "Контакт" відкритого акціонерного товариства "Житлобудмеханізація-2", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1-3: не з'явились

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "RIGEL-VTL", приватне підприємство "Гледіс", дочірнє підприємство "Контакт" відкритого акціонерного товариства "Житлобудмеханізація-2", у якому просить визнати недійсною з початку укладення лізингову угоду № ОЕМ02_39624_03 від 25.06.08 р., укладену між ТОВ "АМО" та ФОП ОСОБА_4, як таку, що суперечить закону.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011р. у справі № 17/5005/5996/2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2011 р. у справі № 17/5005/5996/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "АМО" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені в ній, не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2008 р. між ТОВ "АМО" (лізингодавцем) та ФОП ОСОБА_4 (лізингоодержувачем) було укладено лізингову угоду № ОЕМ02_39624_03, за умовами якої лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в оперативний лізинг обладнання (два баштові крани ST5515B 2008 року випуску, максимальною вантажопідйомністю 8,0 т., довжиною стріли по 55 метрів, висотою під крюком 52,2 м та 67,2 м. (специфікація обладнання (додатки 5.1 та 5.2), а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати за обладнання обов'язкові лізингові платежі згідно узгодженого сторонами графіку (додатки 1.1 та 1.2).

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

За змістом наведеної норми матеріального права, набуття лізингодавцем права власності на предмет лізингу завжди передує укладанню самого договору фінансового лізингу, як у випадку з прямим лізингом, так і у випадку з непрямим лізингом, різниця між якими полягає лише у способі набуття лізингодавцем права власності на предмет лізину, а саме без попередньої домовленості з лізингоодержувачем у першому випадку та відповідно до встановлених останнім специфікацій та умов (попередня домовленість) - у другому випадку.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.5 договорів поставки № 15/06-08-1 та № 15/06-08-2 право власності на товар (баштові крани ST5515B) переходить від продавця (ПП "RIGEL-VTL") до покупця (ТОВ "АМО"), з моменту 20% оплати суми договору.

Перерахування вищезазначеної суми ТОВ "АМО" здійснило в період з 07.07.2008 р. до 03.09.2008 р., що свідчить про укладення лізингової угоди сторонами у справі до виконання ТОВ "АМО" зобов'язань, визначених п.п.2.5 договорів поставки № 15/06-08-1, № 15/06-08-2 і відповідно до набуття права власності останнім на предмет лізингу.

Відповідно до ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Аналогічна вимога міститься в ч.1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно ст. 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

З умов Договору вбачається, що предметом лізингової угоди є два баштові крани ST5515B 2008 року випуску.

Відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07), виготовлені вантажопідіймальні крани мають бути споряджені, зокрема, таким експлуатаційним документом як паспорт (п.5.1.10 Правил), який згідно із Додатком № 6 до Правил має містити, зокрема, наступні відомості: виробник та його місцезнаходження; тип крана; індекс крана; заводський номер; рік виготовлення крана; призначення крана; група класифікації (режиму роботи) крана; тип приводу (електричний тощо); навколишнє середовище, у якому може працювати кран: температура, сейсмічність, відносна вологість повітря та інше; допустима швидкість вітру для робочого та для неробочого стану; допустимий ухил кранової колії; рід електричного струму, частота, напруга і кількість фаз; основні нормативні документи, відповідно до яких виготовлений кран.

Також, відповідно до п.2.9.5 ГОСТ 13556-91 "Крани баштові будівельні. Загальні технічні умови" (дата введення - 01.07.1992 р.), до крана має додаватися, зокрема, паспорт, технічний опис та інструкція з експлуатації тощо.

Отже, індивідуальними ознаками крана баштового в розумінні ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184 ЦК України є дані, які мають міститись в паспорті крана, зокрема, про його заводський номер, про виробника крану та його місцезнаходження, тощо.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, дотримання зазначених норм права при укладанні спірної угоди сторонами забезпечено не було.

За таких обставини колегія вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України підстав для визнання недійсним згідно ст. 215 ЦК України спірної лізингової угоди, оскільки на момент її укладення ТОВ "АМО" не набуло права власності на предмет лізингу, а зміст угоди щодо такої істотної умови, як її предмет, суперечить приписам ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 184, 807 ЦК України .

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якої відсутні.