головуючого: суддів: Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідача), Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі № 21/5005/9788/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" про стягнення 207523,25 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Гуля В.С.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Ткаченко М.В., Худяков А.Г.,

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення суми боргу у розмірі 207 523,25 грн. за договором про відступлення права вимоги від 20.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 21/5005/9788/2012 позовні вимоги задоволені повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" заборгованість за передане право вимоги у сумі 207 523,25 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 150,47 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року та рішення місцевого суду від 04.11.2013 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2011 року між ТОВ "Поліс" (постачальник) та ТОВ "Омега" (покупець) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в обумовлений Договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, товаром по цьому договору є товар, вказаний в Специфікаціях постачальника, яка узгоджується з покупцем та підписується сторонами. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (Додаток №1 до Договору) та є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що загальна вартість договору складається з суми товару, вказаного у накладних.

Згідно з п. 11.1 Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий строк один рік, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить другу сторону у письмовій формі про свій намір змінити чи призупинити дію договору на 30 календарних днів до закінчення дії цього договору.

20.12.2011 р. ТОВ "Поліс" (первісний кредитор), ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" (новий кредитор, Позивач) та ТОВ "Омега" (боржник) уклали Договір про відступлення права вимоги (далі Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у визначеній частині, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки № ДП-004-11 від 01.04. 2011 р., (надалі - основний Договір), укладеному між первісним кредитором і боржником (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступного обов'язку: сплатити визначену частину суми боргу за поставлений товар у відповідному періоді, що становить 207 523,25 грн. на умовах зазначених в основному договорі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 4.1. Договору).

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує на те, що ТОВ "Омега" не виконало своїх зобов'язань по сплаті грошових коштів за договором відступлення права вимоги, укладеного 20.12.2011 року між ТОВ "Поліс", ТОВ "МП "Мітекс" та ТОВ "Омега".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що за видатковими накладними від 06.12.2011 № 25318, від 09.12.2011 № 25549, від 13.12.2011 № 25799, від 16.12.2011 № 26086, від 20.12.2011 № 26220 була здійснена поставка товару.

Відповідно до Акту приймання - передачі від 21.12.2011 до Договору про відступлення права вимоги ТОВ "Поліс" передало, а ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" отримало оригінали видаткових накладних: № 25318 від 06.12.2011 р., № 25549 від 09.12.2011 р., № 25799 від 13.12.2011 р., № 26086 від 16.12.2011 р., № 26220 від 20.12.2011 р.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, - відповідач порушив своє зобов'язання.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги є способом заміни кредитора у зобов'язанні, внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію та її розмір підтверджується накладними та актом звіряння взаєморозрахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 21/5005/9788/2012 без змін.