Овечкін В.Е. - головуючого, Васищак І.М., Чернов Є.В. за участю представників: пп Ніка-2" Білгород-Дністровської районної ради розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 приватного підприємства Ніка-2" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2013 у справі № 916/1416/13 господарського суду Одеської області за позовом приватного підприємства Ніка-2" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Білгород-Дністровської районної ради Одеської області Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2013 р. (суддя Цісельський О.В.) відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В.) рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2013 р. залишено без зміни.

Приватне підприємство Ніка-2" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що судом порушено ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", оскільки при укладанні договору оренди земельної ділянки та при прийняття рішення щодо передачі в оренду і укладання договору відсутній проект будівництва бази відпочинку; судом не враховано рішення апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013 р. у справі № 22-ц/785/7182/13 та матеріали судової справи № 916/1734/13; судом не враховано, що за нормою ст. 30 Земельного кодексу України скаржник набув права користування земельною ділянкою, раніше наданою для обслуговування бази відпочинку "Комунальник"; суд не врахував, що обов'язковою умовою для договору оренди землі є акт приймання-передачі, який було підписано 02.10.2001 р., тоді як договір укладено 07.11.2001 р..

ОСОБА_7 у відзиві доводи касаційної скарги заперечує, вважає, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2011 р. права та інтереси скаржника не порушені, судові рішення щодо спору про об'єкти нерухомого майна, на які посилається скаржник, земельної ділянки не стосуються, підстави для їх захисту відсутні, тому просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 24.04.2001 р. за № 417-ХХІІІ було надано згоду приватному підприємцю ОСОБА_7 на розробку проекту відведення земельної ділянки у землевпорядній організації площею 1,0 га, розташованої на землях запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля смт Затока між базами відпочинку "Комунальник" і "Акерман", надаваємої у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для будівництва та обслуговування закладу відпочинку.

На виконання вищенаведеного рішення Білгород-Дністровської районної ради на підставі замовлення ФОП ОСОБА_7 та доручення Білгород-Дністровської районної ради від 24.05.2001р. № Б-139/365 земельно-кадастрове бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів розробило та погодило у встановленому законом порядку "Проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_7 в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для будівництва та обслуговування закладу відпочинку на території Білгород-Дністровської районної ради".

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. за № 479-ХХІІІ було: затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,9872 га, розроблений земельно-кадастровим бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, яка надається приватному підприємцю ОСОБА_7 на Будацькій косі біля селища Затока (п1); надано земельну ділянку на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_7 строком на 49 років для забудови та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану між базами відпочинку "Комунальник" та "Акерман" (п.2); зобов'язано ПП ОСОБА_7 у 30-денний термін укласти з районною радою договір оренди, нотаріально посвідчений та зареєструвати в районному відділі земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди.

07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п.1.1. якого, орендодавець на підставі рішення № 479-ХХІІІ від 07.09.2001 р. надає, а орендар приймає в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради, загальною площею 0,9872 га, розташовану на землях Будацької коси, біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, для забудови та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовану між базами відпочинку "Комунальник" та "Аккерман", згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід'ємною частиною договору.

Додатками до Договору оренди землі є Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки від 12.09.2001 р. із додатком та Акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 02.10.2001р..

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області 07.11.2001 р. та зареєстровано в реєстрі під № 4251.

09.11.2001 р. Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис під № 37.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради № 353-ІV від 05.08.2005 р. Білгород-Дністровській райдержадміністрації було делеговано повноваження Білгород-Дністровської районної ради як сторони в договорах оренди земельних ділянок, розташованих на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області, що були укладені до набуття у 2002 р. чинності Земельного кодексу України (2768-14) з усіма правами та обов'язками, передбаченими законодавством.

Проте, докази внесення відповідних змін до оспорюваного договору оренди землі в матеріалах справи відсутні.

У 2007р. ФОП ОСОБА_7 стала власником комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку, він є власником земельної ділянки площею 1,3937 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, комплексу будівель та споруд № 55, база відпочинку "Ніка-2" та відповідно до Свідоцтва про право власності є власником будівель та споруд бази відпочинку "Ніка-2", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, комплексу будівель та споруд № 55.

Позивач вимагає визнання спірного договору оренди недійсним, посилаючись на те, що Білгород-Дністровською районною радою було порушено права позивача щодо отримання пріоритетного права на укладання договору оренди землі на спірну земельну ділянку як власника суміжної земельної ділянки; що договір оренди укладений з порушенням земельного законодавства, так як план землекористування до зазначеного договору оренди не укладався та не підписувався відповідачами.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Як встановлено матеріалами справи між відповідачами при укладенні оспорюваного договору було дотримано всі вимоги чинного на той час земельного законодавства, а саме: укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки та відповідно до Акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 12.09.2001р. із додатком земельно-кадастровим бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів було встановлено в натурі межі земельної ділянки, що передавалася в оренду ФОП ОСОБА_7.

Як зазначено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

У п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від17.05.2011 р. (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказується, що з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) .

Суд правильно зазначив, що оспорюваний договір укладено на підставі рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. за № 479-ХХІІІ, яке на час розгляду справи є чинним.

Згідно ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем в установленому законом порядку не доведено свого законного інтересу щодо спірної земельної ділянки, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справ немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2013 р. у справі № 916/1416/13 господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.