Головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач, розглянув касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2013 р. у справі № 901/2422/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" до 1.Коктебельської селищної ради; 2.Фізичної особи-підприємця Біріна Івана Георгійовича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2. Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з будівництва та архітектури про визнання незаконним рішення, недійсним договору оренди та спонукання до виконання певних дій,

За участю представників:

- позивача: Драюк І.В., дов. № 205 від 23.01.2014 р.;

- відповідача 1: не з'явилися;

- відповідача 2: не з'явилися;

- третьої особи 1: не з'явилися;

- третьої особи 2: не з'явилися;

Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Коктебельської селищної ради та фізичної особи-підприємця Біріна Івана Георгійовича, про визнання незаконним та скасування рішення 33-ї сесії 24-го скликання Коктебельської селищної ради від 29.04.2004 р. № 2206 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу", договору оренди земельної ділянки від 28.07.2004 р. № 124, укладеного між Коктебельською селищною радою та фізичною особою-підприємцем Біріним Іваном Георгійовичем, скасування державної реєстрації права на оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт Коктебель, набережна, в районі устя річки Арматлук, загальною площею 0,2000га (кадастровий номер 01116 4570001001 0289).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2013 р. у справі № 901/2422/13 (суддя Калініченко А.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Проценко О.І., суддів Воронцової Н.В., Латиніна О.А.), у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2013 р. у справі № 901/2422/13 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від третьої особи-2 подано заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання, із зазначенням про підтримання касаційної скарги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням Коктебельської селищної ради від 29.04.2004 р. № 2206 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу", вирішено затвердити фізичній особі-підприємцю Біріну І.Г. проект землеустрою по відведенню в оренду земельної ділянки та передати в оренду земельну ділянку для організації і обслуговування пляжного комплексу площею 0,2000 га, (УКЦІЗ -1.11.6), розташовану за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт. Коктебель, набережна, в районі устя річки Арматлук, за рахунок земель загального користування в межах смт. Коктебель, у тому числі по угіддям: відкриті землі без рослинного покрову чи з незначним рослинним покриттям (67), у тому числі піски (включаючи пляжі) (69).

На підставі зазначеного рішення, між Коктебельською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Біріним І.Г. (орендар) укладений договір оренди землі № 124, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2000 га (кадастовий номер 01116 45700010010289, (цільове призначення - для комерційного використання), яка знаходиться: місто Феодосія, смт Коктебель, набережна, у районі устя річки Арматлук строком на 49 років - до 29.04.2053 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. З договірних умов, визначених у п.13 договору, суди встановили, що земельна ділянка передається в оренду під обслуговування пляжу та надання послуг відпочиваючим.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач відповідно до статуту, здійснює право господарського відання майном Автономної Республіки Крим шляхом нагляду за технічним станом берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд на усій території Автономної Республіки Крим.

Здійснив аналіз у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявних в матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу для обслуговування пляжу та надання послуг відпочиваючим смт. Коктебель, район набережної загальною площею 0,2000 га в межах смт. Коктебель, висновку державної землевпорядної експертизи № 2992 від 08.04.2004, плану меж зон обмежень та сервітутів, креслення перенесення в натуру меж земельної ділянки фізичної особи-підприємця Біріна Івана Георгійовича смт. Коктебель, район набережної для обслуговування пляжу та надання послуг відпочиваючим поконтурної відомості землекористування, акту вибору та обстеження земельної ділянки для обслуговування пляжу та графічного додатку до нього, суди попередніх інстанцій з'ясували, що земельна ділянка площею 0,2000 га, передана в оренду фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу, розташована виключно під гальковим пляжем, та не розташована під ступінчастою набережною. При цьому, судами зауважено, що в проектній документації: в кресленнях "Сечения по пляжам" в примітках зазначено про те, що штучний пляж відсипається з кар'єрного матеріалу ефективним діаметром, що дорівнює 0,04 м, але в акті візуального обстеження технічного стану берегоукріплювальних споруд Коктебельської бухти від 10.12.2003 р., підписаного від позивача начальником відділу натурних спостережень, провідним інженером, інженером гідротехніком, та відповідачем, вбачається, що станом на 2003 рік матеріал пляжу - вапняна галька та полуокатаний гранітний щебінь, у сходинок набережної - галька фракції 70мм з включенням дрібних фракцій, в середній частині пляжу - фракції 40-70 мм, на урізі - дрібніше 10мм, місцями пісок. На підставі вищевикладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення позивачем, що в межах земельної ділянки, наданої в оренду відповідачеві, наявна земельна ділянка, яка має саме штучне походження та належить позивачеві, як частина комплексу гідротехнічних споруд на праві господарського відання.

Подані позивачем в обґрунтування знаходження ступінчастої набережної та галькового пляжу, як берегоукріплювальних споруд у власності Автономної Республіки Крим, акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію берегоукріплювальних споруд Коктебельської бухти 2-й пусковий комплекс смт. Планерское від 27.12.1989 р., акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) будівлі (споруди) житлово-цивільного призначення від 18.05.1984 р., відомість обсягів робіт щодо берегоукріплювальних споруд Коктебельської бухти, креслення відкосно- ступінчастої набережної у складі берегоукріплювальних споруд Коктебельської бухти (I черга будівництва), креслення влаштування пляжу у складі берегоукріплювальних споруд Коктебельської бухти (I черга будівництва), суди з огляду на відсутність в них підписів учасників державної приймальної комісії, печаток органів, представники яких підписали акт, дійшли висновку про те, що вказані документи не є належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані зі здійсненого аналізу матеріалів справи, приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що охоронюваний законом інтерес позивача, за яким, згідно постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" № 982-2/2000 від 15.03.2000 р. (rb0982002-00) були закріплені на праві господарського відання берегозахісні споруди м. Коктебель, щодо володіння, користування ними, їх утримання, експлуатації та ремонт не кореспондується з прийняттям оскаржуваного рішення Коктебельською селищною радою від 29.04.2004 р. № 2206 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу".

Разом з цим, судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 02.01.2004 р. між державним підприємством "Кримське протизсувне управління" та фізичною особою-підприємцем Біріним Іваном Георгійовичем був укладений договір № 245 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами, предметом якого є надання в користування майна: берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти, м.Феодосія, 2-й пусковий комплекс, ділянка схід річки Арматлук довжиною 90,23 м, згідно з додатком № 2, балансовою вартістю майна на 01.01.2004 р. - 470486 грн., залишковою вартістю майна на 01.01.2004 р. - 299098 грн. Управління надає користувачу вказане в п.2.1 майно для здійснення статутної діяльності відповідно до законодавства. Зазначений договір є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнаний. Доказів зворотного позивачем не надано та матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, приписи ст. 181 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач-2, як користувач берегоукріплювальними спорудами на підставі договору, уклав договір оренди земельної ділянки, що свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про розпорядження відповідачем-1 берегоукріплювальними спорудами, які знаходяться у власності Автономної Республіки Крим. Доказів звернення позивача до відповідного органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, з метою отримання її у власність або користування, позивачем не надано. На підставі викладеного, ст. 136 Господарського кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність порушення права господарського відання позивача щодо берегоукріплювальних споруд, оскільки вказані споруди були передані у володіння фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу не Коктебельською селищною радою, а саме позивачем, в добровільному порядку на підставі договору.

Також судами попередніх інстанцій зазначено про ненадання позивачем всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів того, що за наявності оспорюваного рішення та спірного договору, позивач був позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції відповідно до статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання, зокрема, здійснення їх ремонту, експлуатації, обслуговування та контролю за станом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Поряд з цим, з урахуванням положень ч.1 ст. 3, ст.ст. 12, 17, 58, ч.1 ст. 59, п.12 Перехідних положень розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) (які діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення), Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) , ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також те, що земельна ділянка, яка надана в оренду відповідачу знаходиться в адміністративних межах смт. Коктебель, розмежування земель державної та комунальної власності в межах зазначеного міста не проводилося, суди дійшли вірного висновку про правомірність прийняття Коктебельською селищною радою оскаржуваного рішення.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Врахував приписи ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, надав правову оцінку оскаржуваному договору оренди земельної ділянки від 28.07.2004 № 124, укладеному між відповідачами, на підставі правомірного рішення Коктебельської селищної ради від 29.04.2004 р. № 2206 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Біріну Івану Георгійовичу", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним та задоволення вказаної вимоги, як похідної від позовної вимоги про визнання недійсним зазначеного рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права на оренду земельної ділянки, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що таке право виникло у відповідача на підставі оскаржуваного рішення та договору оренди, які в свою чергу судом недійсними не визнані.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія погоджується з висновком судів про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх зміни чи скасування.