головуючого суддів: Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 рокуу справі № 5011-74/15891-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Девелопмент Макс ЛЛС" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс Плюс" 3) Іноземного підприємства "Делекспо-Груп" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Голій Людмили Ігорівни 2) Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс" 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Рахильчук О.В. (дов.б/н від 08.01.2014 року);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. по справі № 5011-74/15891-2012 (суддя: Чинчин О.В.) у позові публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року по справі № 5011-74/15891-2012 (судді: Чорна Л.В., Гончаров С.А., Смірнова Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі № 5011-74/15891-2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року по справі № 5011-74/15891-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "УкрСиббанк".

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Іноземне підприємство "Делекспо-Груп" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року у справі № 5011-74/15891-2012 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-3, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Від скаржника до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника АТ "УкрСиббанк", яке судом задоволено.

Заслухавши представника відповідача-3, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Предметом позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до Договору купівлі-продажу від 17 липня 2010 року, укладеного між Компанією "ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", посвідченого 17 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1568, поновлення права власності на нерухомість: нежитлові приміщення; скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючого запису про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 червня 2008 року між АТ "УкрСиббанк" ("Іпотекодержатель") та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС" ("Іпотекодавець") укладено Договір іпотеки нежитлових приміщень, відповідно до предмету якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху № 40-1:-40 - 20; LXVII, LXVI, LXVI-1; LXVI-2 площею 266 кв.м, другого поверху № 42-1; 42-3: -42-7; 42-9; 42-10; 42-12; 42-14; 42-15; LXXXV площею 184,3 кв.м. в літ. "А-7", загальною площею 450,8 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Римарська, 22. (п.1.1. Договору іпотеки).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійником Л.М.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що предмет іпотеки за договором іпотеки відчужено власником - ТОВ Компанія "ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", яке в подальшому здійснило відчуження нерухомого майна на користь Іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" на підставі Договору купівлі-продажу від 08 вересня 2010 року.

У Компанії "ДЕВЕЛОПМЕНТ МАКС ЛЛС" відсутнє нерухоме майно.

Крім того, Іноземне підприємство "ДЕЛЕКСПО-ГРУП", на підставі Договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 08 серпня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект", здійснило відчуження нерухомого майна.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом поновлення права власності не підлягають задоволенню.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлена позивачем вимога про скасування в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючий запис про реєстрацію права власності не відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України та не може бути задоволена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.