головуючого Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову від 18.12.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/6517/13 господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" про стягнення штрафу в розмірі 14 735,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Барчунінов К.О. (довіреність № 36 від 01.01.2014 р.) від відповідача: не з'явились

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Макарова Ю.В.) від 31.10.2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бойченко К.І., судді - Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) від 18.12.2013 року, у справі № 905/6517/13 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2947,00 грн. штрафу та 1720,50 грн. витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст.24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст.ст. 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", п.3 ст. 83 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" 14735,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 42975094 масу вантажу у вагоні № 66374372.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шиппінг" (вантажовідправник) 30.03.2013 року зі станції Жовтнева Одеської залізниці на адресу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 42975094 на станцію призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці у вагоні № 66374372, відвантажило вантаж - металеві піддони.

При прибутті вантажу на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, залізницею було здійснено перевірку вантажу у вагоні № 66374372.

За результатами даної перевірки встановлено, що у вагоні № 65946964 вага брутто - 89800 кг, тара з документу 23300 кг, нетто - 66500 кг, що менше проти даних залізничної накладної на 2100 кг.

За даним фактом залізницею складено Комерційний акт АА № 009284/313 від 03.04.2013 року в розділі "Д" якого зазначено, що на підставі акта загальної форми № 10744 від 02.04.2013 року при видачі вантажу вантажоодержувачу здійснене перерахування кількості місць вантажу (обладнання з'ємне піддони металеві) за результатами якого зафіксовані виявлені розбіжності, а саме, за документом значиться 18 піддонів без підпорок №№ 50691, 50799, 51124, 51600, 50320, 51897, 50389, 51340, 50911, 50031, 50557, 50347, 50835, 51835, 51072, 50679, 50524, 51642, 513902, а фактично виявлено: 8 піддонів без підпорок №№6198, 6096, 6057, 6099, 6406, 6372, 6140, 6376, що менше документу на 10 піддонів. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 60см, на одному рівні у 2 шабля по 4 піддони у кожному штабелі, слідів крадіжки немає (а.с.11).

Відповідно до ст. 908 Цивільного Кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (457-98-п) (далі - Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст.24 Статуту залізниць (457-98-п) вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 863/5084 (z0863-00) , якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року (z0565-02) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855 (z0567-02) , комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (далі - Правила № 567/6855).

Згідно зі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць (457-98-п) за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (457-98-п) (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).У даному випадку провізна плата - 2947,00 грн. - вагон № 6374372, сума штрафних санкцій - 2947,00 грн. х 5 = 14735,00 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (z0861-00) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082 (z0861-00) , вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Вагон № 65946964 є напіввагоном.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць (457-98-п) залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст.129 Статуту залізниць (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002 (z0565-02) року.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Судами встановлені обставини, які засвідчують, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, а тому, позовні вимоги є доведеними.

Касаційна інстанція вважає, що суди правомірно зменшили розмір штрафу до однієї провізної плати, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язань сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського Кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судами до виняткового даний випадок віднесено через ненадання позивачем доказів понесення ним збитків у зв'язку з неправильно зазначеною відповідачем у даному випадку маси вантажу; неспричинення через допущене відповідачем порушення збитків як залізниці, так і іншим учасникам господарських відносин; недопущення відповідачем завантаження вантажу у вагон понад його вантажопідйомність.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.