суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Серго-Транс" на постанову від 16.12.2013 Рівненського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/969/13 за позовом Приватного підприємства " Серго-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Державний експертно-імпортний банк України" про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Муха М.Є., судді Магера В.В., Субботіна Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Миханюк М.В., суддів Павлюк І.Ю., Філіпова Т.Л.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Серго-Транс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (далі - третя особа), про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а саме:

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" з приміщення автозаправної станції загальною площею 44,5 м2, що знаходиться по вул. Крип'якевича, 3 "А" в м. Кам'янець-Подільський та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2011 № 1104, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний № 4554516, загальною вартістю 428800,00 грн., яке було передане відповідачеві позивачем на виконання нікчемного договору оренди № 1 від 02.04.2012;

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" з приміщення автозаправної станції загальною площею 117,7 м2, що знаходиться за адресою: пр. Грушевського, 41 "А" в м. Кам'янець-Подільський та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу № 1065 від 11.07.2011, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний номер 3759415, загальною вартістю 827600,00 грн., яке було передане відповідачеві позивачем на виконання нікчемного договору оренди № 2 від 02.04.2012;

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" з приміщення автозаправної станції загальною площею 12,7 м2, що знаходиться за адресою: Кам'янець-Подільський район, с. Жванець, вул. Центральна, 3 "А" та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу № 1083 від 11.07.2011, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний номер 10240332, загальною вартістю 237778,00 грн., яке було передане відповідачеві позивачем внаслідок укладення нікчемного договору оренди №3 від 02.04.2012.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність висновку попередніх судових інстанцій відносно неналежно обраного позивачем способу захисту порушених прав, оскільки суть заявленої позовної вимоги фактично зводиться до відновлення становища, яке існувало до порушення, що прямо передбачено нормою ст. 16 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2013.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 11.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Серго-Транс" укладено договори купівлі - продажу: нежитлового приміщення, АЗС, загальною площею 44,5 м2, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Крип'якевича, 3А; нежитлової будівлі, АЗС, загальною площею 117,7 м2, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, проспект Грушевського, 4А; нежитлової будівлі, АЗС, загальною площею 12,7 м2, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам'янець - Подільський район, с. Жванець, вул. Центральна 3А.

15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Серго-Транс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до умов п.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної угоди № 7011N1 від 15.07.2011 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних її умов, відкриває іпотекодавцю не відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 12500000,00 грн. на визначених кредитним договором умовах, строком погашення 14.07.2016 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору. Предметом іпотеки за цим договором є, зокрема, і майно, яке було придбано позивачем за вищезазначеними договорами купівлі-продажу від 11.07.2011.

Відповідно до пункту 1.10 іпотечного договору сторонам роз'яснено, зокрема, зміст ст. 12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої правочин щодо розпорядження предметом іпотеки, його частиною, відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя є недійсним.

Між тим, 02.04.2012 Приватне підприємство "Серго-Транс" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" договори оренди нерухомого майна № 1, № 2, № 3, відповідно до яких Приватне підприємство "Серго-Транс " як орендодавець передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" як орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах цих договорів, відповідно: нежитлові приміщення - АЗС, що знаходиться за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вул. Крип'якевича, 3, літера "А", загальною площею 44,5 м2; нежитлові приміщення - АЗС, що знаходиться за адресою: місто Кам'янець-Подільський, пр-т Грушевського, 41, літера "А", загальною площею 117,7 м2; нежитлові приміщення - АЗС, що знаходиться за адресою: Кам'янець-Подільський район, село Жванець, вул. Центральна, 3, літера "А", загальною площею 12,7 м2.

Вказане майно передане орендареві у користування, що підтверджується актами приймання-передачі № 1, № 2, № 3 від 09.04.2012.

Рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 13.11.2012 у справі № 2208/6290/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" до Приватного підприємства "Серго-Транс", Свідерської Лілії Сергіївни, Свідерської Ольги Валентинівни, Свідерського Сергія Валентиновича та стягнено із відповідачів 14163257,42 грн. заборгованості за кредитним договором № 7011К37 від 15.07.2011, укладеним в межах генеральної кредитної угоди № 7011N1 від 15.07.2011, шляхом звернення стягнення на користь позивача на майно, передане в іпотеку, в т.ч. на нерухомість:

нежитлове приміщення, АЗС загальною площею 44,5 м2., що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Крип'якевича (вул. Постишева), 3 "А";

нежитлову будівлю, АЗС загальною площею 117,7 м2., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Грушевського, 41 "А";

нежитлову будівлю, АЗС загальною площею 12,7 м2, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Кам'янець Подільський р-н, с. Жванець, вул. Центральна (вул.60-річчя Жовтня), 3 "А".

На виконання зазначеного рішення 09.09.2013 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкриті виконавчі провадження по виконавчому листу № 2208/6290/12, виданому 13.02.2013 Кам'янець - Подільським міськрайонним судом Хмельницької області.

постановами Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 18.10.2013 зазначені вище виконавчі провадження зупинені.

Вказуючи на те, що договори оренди нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3 від 02.04.2012 були укладені з порушенням приписів ст. 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки передача у користування майна, яке було предметом іпотечного договору від 15.07.2011, здійснена без погодження з іпотекодержателам та, відповідно, посилаючись на нікчемність зазначених договорів найму як таких, що є недійсними в силу закону, Приватне підприємство "Серго-Транс" звернулось до господарського суду з даним позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, шляхом виселення відповідача із визначених цими договорами нежитлових приміщень, які належать йому на праві власності, обґрунтовуючи свої вимоги приписами ст. ст. 216, 236 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладені між позивачем та відповідачем договори оренди дійсно є нікчемними, оскільки їх недійсність прямо встановлена нормою ст. 12 Закону України "Про іпотеку", разом з тим, Цивільним (435-15) та Господарським кодексами України (436-15) не встановлено такого способу захисту права як застосування наслідків нікчемності договорів оренди шляхом виселення з приміщень автозаправних станцій, що є підставою для відмови у позові.

Втім, з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав невідповідності нормам чинного законодавства України обраного позивачем способу захисту порушених прав, колегія суддів не погоджується, враховуючи таке.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, встановивши обставини відсутності згоди іпотекодержателя на передання в оренду майна, що є предметом іпотеки, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зазначені правочини є нікчемними.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Норми ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів як, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, встановивши нікчемність укладених договорів оренди, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав невідповідності обраного позивачем способу захисту порушених прав, суть якого полягає в застосуванні реституції, оскільки, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, сторони не зобов'язані були виконувати умови нікчемних договорів, однак, якщо зобов'язання за такими договорами були виконані, а саме - майно було передане в оренду, вчинення таких дій не має під собою правової підстави, тож набуває ознак неправомірності, відтак, виникає безумовна необхідність повернення майна його власнику або іншій особі, якій належать майнові права, та яка виступала його орендодавцем, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення, що прямо передбачено вищевказаними нормами законодавства та, в даному випадку, полягає у необхідності звільнення відповідачем приміщень, власне, його фактичному виселенні.

Крім того, колегія суддів також зазначає про безпідставність посилання господарськими судами попередніх інстанцій на положення пункту 2.7 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , оскільки, в зазначеному пункті постанови Пленуму йде мова про неможливість застосування певних наслідків недійсності правочину, зокрема, неможливість повернення здійсненого орендарем користування майном, що не може бути виражено в натурі, а також неможливості застосування наслідків недійсності до правочинів, фактичне виконання зобов'язань за якими сторонами передбачено на майбутнє і так і не відбулося, втім, не йдеться про неможливість повернення орендарем переданого йому орендодавцем майна на виконання недійсного договору.

Посилання судів попередніх інстанцій на фактичне перебування спірних приміщень у виконавчому провадженні на користь ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" колегія суддів відхиляє як підставу для відмови у позові про виселення відповідача з цих приміщень, оскільки користування останнім спірними приміщеннями у зв'язку з цими обставинами не набуває ознак правомірності, а позивач не позбавляється права вимагати повернути йому ці приміщення, право власності на які зареєстроване за ним в установленому порядку, адже, у силу норми ч. 4 ст. 334 ЦК України стягувач у виконавчому провадженні - ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" не може вважатись власником нерухомого майна до дня державної реєстрації за ним цього майна відповідно до закону.

Крім того, перебування відповідача у спірних приміщеннях є перешкодою для виконання позивачем на користь ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України" рішення Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.11.2012 у справі № 2208/6290/12 (виконавчий лист № 2208/6290/12 від13.02.2013).

Таким чином, господарські суди, не правильно застосувавши зазначені вище норми законодавства, дійшли хибного висновку щодо відсутності такого способу захисту порушеного права як виселення, тобто, відновлення становища, яке існувало до порушення, внаслідок чого прийняли незаконне рішення у справі.

Отже, колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, однак судами допущені помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим зроблений ними висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, шляхом виселення орендаря з приміщень автозаправних станцій, не відповідає цим обставинам, відтак, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Серго-Транс" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі господарського суду Хмельницької області № 924/969/13 та рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2013 у цій справі скасувати.

Позов задовольнити.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий формат +":

- з приміщення автозаправної станції загальною площею 44,5 м2, що знаходиться по вул. Крип'якевича, буд.3 "А" в м. Кам'янець-Подільський та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2011 № 1104, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний номер майна 4554516, загальною вартістю 428800,00 грн.;

- з приміщення автозаправної станції загальною площею 117,7 м2, що знаходиться за адресою: пр. Грушевського, 41 "А", м. Кам'янець-Подільський та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу № 1065 від 11.07.2011, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний номер майна 3759415, загальною вартістю 827600,00 грн.;

- з приміщення автозаправної станції загальною площею 12,7 м2, що знаходиться за адресою: Кам'янець-Подільський район, с. Жванець, вул. Центральна, 3 "А" та належить Приватному підприємству "Серго-Транс" на підставі договору купівлі-продажу № 1083 від 11.07.2011, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2011, реєстраційний номер майна 10240332, загальною вартістю 237778,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" на користь Приватного підприємства "Серго-Транс" 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" на користь Приватного підприємства "Серго-Транс" 1720 (тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за апеляційною скаргою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат +" на користь Приватного підприємства "Серго-Транс" 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за касаційною скаргою.