Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 908/2082/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" про стягнення 240000,00 грн., за участю представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у червні 2013 року звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" про стягнення, з урахуванням заяви від 17.07.2013, 240000,00 грн. попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.07.2013 у справі № 908/2082/13 (суддя Хуторний В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 (колегія суддів у складі: Колядко Т.М. - головуючого, Ломовцевої Н.В., Принцевської Н.М.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 240000,00 грн. попередньої оплати та 4800 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 908/2082/13 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні - листопаді 2011 року позивачем перераховано Державному підприємству "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" грошові кошти у розмірі 240000,00 грн. за поставку товару (мило) відповідно до рахунка № 491 від 27.10.2011, що підтверджується платіжними дорученнями № 146115733 від 27.10.2011 на суму 60000 грн., № 146106650 від 27.10.2011 на суму 60000 грн., № 146155665 від 28.10.2011 на суму 60000 грн., № 146168976 від 28.10.2011 на суму 55000 грн., № 146376429 від 01.11.2011 на суму 5000 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що висновок місцевого господарського суду щодо наявності між сторонами відносин поставки (купівлі-продажу) мила не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки відсутні докази пропозиції відповідача щодо постачання товару (мила), а саме - кількості, асортименту, ціни. Крім цього, позивачем не доведено отримання від відповідача рахунка № 491 від 27.10.2011; сторонами зазначений рахунок суду не надано; позивачем не доведено та судом не з'ясовано строк поставки мила. За таких обставин позивачем не доведено, що спірна сума є попередньою оплатою, тому місцевим господарським судом необґрунтовано застосовано норми статті 693 Цивільного кодексу України, яка регулює повернення попередньої оплати за наявності відносин купівлі-продажу. Відповідач заперечує щодо наявності правовідносин купівлі-продажу (поставки) мила і ці заперечення позивачем не спростовані.

Відсутність рахунка № 491 від 27.10.2011, з урахуванням пояснень сторін, підтверджує відсутність правових підстав для перерахування 240000 грн. та відсутність правових підстав для їх утримання відповідачем.

Крім цього, відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу зазначених норм вбачається, що грошові кошти є майном, яке підлягає поверненню потерпілій стороні як безпідставно набуте у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що спірна сума відповідачем утримується без правових підстав, а тому підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а тому підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 908/2082/13 не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 99" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 908/2082/13 залишити без задоволення.